Міра бачить уже здалека Аристида в товаристві сестри, високої, у білім капелюсі, пані, й не знає, що їй почати зі собою.
Певно, вона хотіла б залишитись тут, на цім самім місці й бачити їх зблизька, але це неможливо. Не може ж вона, така незачесана, боса, отак стояти й дивитись.
А до того вона не зовсім певна, чи привітається з нею.
Розуміється, якби вона була трохи старша, ну хоч на три, хоч...