Ліси шумлять, так шумлять ліси —
день і ніч... день і ніч... Я глибоко в домі,
в незнайомому домі роками сиджу безмовний,
а ліси шумлять, полонені собою, німо кочують,
пориваються вгору злетіти — і падають...
Як шумлять! Гойдаючи поруч із місяцями,
навіки забутими і вже не видними,
мокрих і темних дірчастих нічних дятлів.
Ліси шумлять, так далеко шумлять...