Марині
Гілки, наче лапи, тремтять у ялин,
Пташині пісні, наче диво, —
Живеш в зачарованім колі рослин,
І звідти піти неможливо.
Хай черемхи тут сохнуть щодня на вітру,
Хай бузки опадають дощами, —
Все одно звідціля я тебе заберу
В свій палац під ясними зірками!
На тисячу літ чаклунами твій світ
Укритий від мене й від світла, —