Хтось ридає над водою,
Ходе тихою ходою
І зідха…
Вітер вербоньку колише,
Пестить трави, ледве дише
І стиха.
В нічку зоряну, чудовну
Місяць тче туманів вовну
Із роси;
Їх по травах розстиляє
І в блакиті зомліває
Від краси…
Ходе, броде у тремтінні,
В серебристому промінні
Шелест трав…
Прилетів, сказав щось хвилі,