ГОРДІЙКО
Пам'ятаю — били довго.
— Скажеш?
— Дядечку, єй-бо, не знаю.
— Смали, Трохиме!
Пужално тріснуло, і Трохим саданув кулаком прямо в ніс.
— У-ех!..
Стало солоно в роті, і, коли я закрився рукою, тепле й липке заслизило між пальцями.
"Хай приб'ють — не скажу",— було моє тверде рішення. Я перестав верещати, ослаб. Не своїми, чужими губами хапав повітря. Хапаючи, ойкав... Потім — нічого не ...