Дощ на світанку стих,
але за мить
вія перейшов у вариво огненне.
Сполохано ти горнешся до мене,
а я тебе не можу захистить…
Усе – як у пророцтві. Все. Однак
здалось мені, що це було вже.
Наче
я чув цей грім, я це шаленство бачив,
я стан цей знаю:
це не крах, а знак.
Хто грає світом? На яких правах?
Чому не скажеш?1
Та невже нам, темним,
очистившись і полум'ям пекель...