Було б з'єднати долі нам,
Так, як на те заповідалось,
Я б жив не з горем пополам,
І серце б з розпачу не рвалось.
Хай знають всі мій кожен гріх,
Хай бачать вад моїх пучину,—
Проте ніхто не зна, що їх —
В твоїй несталості причина.
Душею чистий був і я,
Шал крові легко міг долати.
Та клятва зламана твоя,
І слово іншому дала ти.
Я, може, зруйнув...