За селом – нещира ласка поля
і шляхи в смуглявій самоті…
…Ах, кому лягли ці стерні голі
гострим смутком снитися в житті?
Осінь ось:
журлива жовта осінь
в куряві волочить сірі дні.
– Дні мої задимлені і босі,
чом так рідні знову ви мені?
Вітер грає сірими дротами…
Вітре, вітре… я такий, як ти:
йду кудись, закоханий в динами
і цілую погля...