Як я при брамі тремтячи схиливсь
Узрівши Найблаженнішу · згадавши
В гарячці ті гіркотні ночі · й друг
За мною стежив спочутливо · й дихав
Я нею лиш і співом їй моїм:
На сміх я людям був · бо не стрясуть їх
Любовні наші скарги — коли ми
Минущі в мріях живемо як вічні.
Змужнів я · вразила мене ганьба
Держав спустошуваних лже-вождями...
Де лиш р...