Сурмлять рога: "Хуткіш! Хуткіш!"
І метушиться свита.
Душа у ловчих, як раніш,
Із жил волових звита.
Ну, і потіха у людців —
Двох вбити білих лебедів!
І стріли в ціль помчали,
Їм повезло одразу!
Стрільцям наразі лебеді
У небі показались.
Вона жила під сонцем, там,
Зірки рахуй — без звіту,
Куди під силу лебедям
Високого політу.
Злет...