В маленькій келії душно, запах сірки.
Засушений, мов сірка, жовтий маг
в реторту п'ялить очі, повні спраг.
Червоний біс регочеться із дірки.
Мов кльоша, золота над всім омана
та опар в куреві кімнату губить.
Дрижать в гарячці в'ялі, трухлі губи;
блідий: "Алаге, – буркотить, – сатанас".[40]
Та раптом скрикнув маг – ні, він не п'яний,
очам не вірить: золот...