Червневий південь золотий,
Ріки сяйливе скло,
В дрібних долоньках дітвори
Пручається весло,
І течією нас аж ген
Від дому віднесло.
Безжальні! В час, як червень нас
Спекотою повив,
Тоді, коли понад усе
Здрімнути я б волів, —
Вам зажадалося, щоб я
Вам казку оповів!
І квапить Перша: "Не барись!
Розкажеш казку! Згода ?"
А Друга: "Щоб у казці тій
Були чудні пригоди!"
А Третя всіх перебива,
Бо нете...