У повісті багато темного, неясного. Майже всі, що писали про неї, упирали на науково-технічні прогностичні ідеї, і це справедливо: саме останні докладніше "розписані" і, крім того, витримали перевірку часом. Проте коли я перечитував книгу, увагу привернули інші деталі, що раніше здавалися неістотними. Тло, яке сам автор, мабуть, цілком уявляв собі, але не вважав за потрібне розшифровувати читачу.
Що може означати, наприклад, цей дивний міні-пролог, названий "Замок в Гімалаях"? "Між найбільшими відрогами Гімалаїв стоїть красивий замок — оселя людей. Француз, англієць, німець, італієць і росіянин недавно в ньому поселилися. Розчарування в людях та радощах життя загнало їх в цю самоту. Єдиною відрадою їх була наука. Найвищі, найабстрактніші прагнення складали їхнє життя і з'єднували їх в братську відлюдницьку родину. Вони були нечувано багаті і вільно задовольняли все свої наукові примхи..."
Тут буквально кожна пропозиція може послужити відправною точкою для побудови сюжету, окреслення образів!
Або інший пасаж, що вимагає якогось продовження, розвитку, але... так і "провис": "Все це були люди розчаровані, етично приголомшені. Хто втратив трагічно дружину, хто дітей, хто потерпів невдачі в політиці і був свідком волаючої неправди й людської тупості. Близькість міського галасу і людей роз'ятрювала б їх рани. Велич же навколишньої гористої місцевості, білосніжні, вічно сяючі гірські гіганти, ідеально чисте й прозоре повітря, велика кількість сонця — навпроти, заспокоювали їх і зміцнювали".
А короткі главки, що розповідають про життя на Землі в 2017 році... Ціолковській їх майже не розвинув, залишивши лише гранично лаконічні конспективні нариси.
Можна лише пошкодувати, що для нього самого земне майбутнє не уявляло такого самого гострого інтересу, як "небесне". Хтозна, чи не втратили ми ще й самобутнього утопіста, який міг би дати поживу для роздумів про наші земні справи, якщо б не був цілком одержимий зірками.
Сам Ціолковській, втім, добре уявляв собі час, коли зійде, почне плодоносити і ця космічна нива. В 1913 році він написав пророчі слова: "Основний мотив мого життя: зробити щось корисне для людей, не прожити дарма життя, просунути людство хоча трохи вперед. От чому я цікавився тим, що не давало мені ані хлібу, ані сили, але я сподіваюся, що мої праці, можливо, скоро, а може бути, в далекому майбутньому — дадуть суспільству гори хліби й безодню могутності".
Скільки і чим доведеться заплатити за "хліб і могутність", утопісти-романтики, як правило, не думають. За них це роблять інші — циніки і прагматики.