Випивши каву, посідали на конї, полишаючи табор і буйволи на опіку Бардіка.
М рід дерева — примітка пер.
Лї просив о дозвіл товаришити евому панови і узброїв ся тільки в ловецький ніж.
По півгодинній їзді* дістали ся до місця, де вчера завважали слонів.
Воздух був лагідний і прозорий. На широкому лузї, якого трава ще ясі.їла каплями роси, снідало саме біля 300 слонів. Дітвора підскакувала побіч своїх материй і ссала свою ранню пайку. Старші занурювали свої голови в пишній траві, ворухаючи довгими ухами.
Тишина і спокій сеї картини мали в собі щось велич-нього і Кипріян зворушений, пропонував своїм товаришам занеханє наміреного полюваня.
— Пощо вбивати ті нешкідливі звірята — говорив — чи не краще полишити їх в супокою в тому затінку?
ПанталяччГому ся думка з ріжних причин не подобала ся.
— По що вбивати? — жартував.з Кипріяна — щоби здобути кілька сотнарів слоневої кости; а може, пане Мере, лякаєтесь тих великих звірят?
Кипріян здвигнув раменами, не .відповідаючи на безсоромну зачіпку, а видячи, що його товариші йдуть дальше в лїс, прилучив ся до них.
Находились тоді' вже тільки о 200 метрів від слонів. Завдяки обставині', що наближали ся проти вітру і в тїни великих дерев, слони, які мають знаменитий слух, не запримітили ще кінних стрілцїв.
— Тепер мусимо розділити ся — сказав Панталяччі — кождий нехай мірить до иншої штуки і вистрілить на команду, бо слони мабуть розбіжать ся по першім вистрілї.
Плян сей виконано. Панталяччі пішов на право, Гільтон на ліво, Кипріян знайшов ся в середині' і кождий з них підкрадав ся обережно що раз близше.'
На велике здивуванє, почув нараз Кипріян, що хтось взяв його за рамя і відозвав ся шепіт, по якім пізнав Лїя:
— Се я, пане, не говоріть нічого, сейчас дізнаєтесь чому. Ваша стрільба без набоїв, о&нак не лякайтесь, всьо буде гарно.
В тій хвилї відозвав ся гострий свист, умовлений знак до нападу, а рівночасно упав вистріл, Один одинокий ізза плечий Кипріяна. Він обернув ся і спостеріг Панталяччія, який старав ся сховатись за корчами. В тій хвили однак щось важнїйшого заняло його увагу.
Слон, ранений вистрілом, кинув ся з скаженістю на него. Прочі, як се предвидїв Панталяччі, розбігли ся з тупотом, від якого задріжала земля на 2000 метрів довкола.
— Позір! — крикнув Лї, все ще чіпаючись Кипріяна. — Як слон кине ся на вас, зверніть Темпляра в бік, втікайте в сю гущавину, нехай слон гонить за вами, я відповідаю за всьо.
Кипріян послухав не противлячись.
З піднятою трубою, закровавленими очима, наїженими кливаками, з незвичайною скорістю кинув ся на нього гру-бошкірий великан.
Темпляр показав що вміє, слухняний поводам, гнав ся як стріла на право, а слон за ним.
Китаєць, з ножем в руках, всунув ся поміж хащі, які вказав передше свому панови.
— Там, тадо, під сей корч, нехай за вами гонить — кликав ще раз.
Кипріян, не здаючи собі справи з намірів Китайця, наслухував однак, окружаючи корч. Слон, лютий ізза двократного даремного нападу, на велике здивуванє Кипріяна, вклякнув на праве коліно.
З незрівнаною зручністю Лї, лежучи в високій траві, в рішучій хвилі всунув ся поміж ноги звірини і, одним ударом ножа, пробив стегно під його пятою в місци, яке у чоловіка називаєть ся Ахіллевим стегном.
Так роблять Індийцї, полюючи на слони і Лї, мабуть підчас свого побуту на острові Цейльон, нераз мусів
Ледвищо Гільтон наблизив ся до слона і схилив ся, щоби його жартом взяти за велике ухо, ігк великан підняв трубу і моментально обняв надто цікавого стрілця (стор. 100).
вправляти ся, щоби так холоднокровно і з незрівнаною певністю виконати сей удар.
Повалений, безсилий, лежав слон на траві, порушаючи тільки великанською головою; кров," спливаюча з рани, позбавлювала його сил з кождою хвилиною.
— Урра! Славно! —.кликнули рівночасно Панталяччі і Гільтон, які наблизили ся до місця боротьби.
— Треба вистрілом в око покінчати з ним — сказав Гільтон, відчуваючи непереможне бажане взяти участь в тій драмі.
Роздав ся вистріл і куля прошила лоб звірини. Ворухнув ся ще і ляг на мураві, подібний до сірої скелі.
— Вже скінчив — кликнуб Гільтон, підїзджаючи з конем до слона, щоби зблизька приглянутись йому.
— Заждіть, не наближайтесь — говорив Китаєць поглядом до свого пана.
Страшні, неминучі наслідки тієї боротьби не дали довго на себе ждати.
Ледвищо. Гільтон наблизив ся до слона і схилив ся, щоби його жартом взяти за велике ухо, як великан підняв трубу і моментально обняв нею надто цікавого стрілця, гнетучи йому стовп хребетний і мозок з такою скорістю, що перелякані товариші не мали часу прискочити на поміч.
Гільтон тільки раз скрикнув. В протягу трьох секунд полишила ся з него тільки крівава маса, на яку звалив ся сірий великан, щоби більше не встати.
— Знав я, що росходить ся о його житє — сказав Китаєць — і ніякий слон не понехає при нагоді, в останніх судорогах, пімститись на своїм ворогови.
Слова отті були одинокою похоронною промовою над трупом Гільтона.
Кипріян, під вражінєм свіжої зради, бачив в сїй пригоді' сатісфакцію, зіслану йому слушно небом, і лиходій, який бажав йому смерти, сам найшов її так скоро.
Що думав про сю пригоду Панталяччі, про се, природно, не звірив ся перед ніким.
Міжтим Китаєць викопав ножем яму і при помочи Кипріяна, поховав трупа товариша подорожі.
Праця ся забрала богато часу; сонце наближало ся вже до півдня, коли ловцї вернули ся до табору.
Та як здивували ся, коли не застали Бардіка біля воза. Бардік зник!...
XVI. Зрада.
Що могло стати ся з Бардіком? Снїданє, на половину приладжене, стояло біля погаслого огнища, а річи лежали в порядку, непорушені.
Се опрокидувало здогад нападу звірів чи людий.
Може заблукав ся, гонячи за звіриною? Рішено ждати 24 години на можливий поворот.
День минув тихо і сумно, вечір також. Кипріян, якому Лї росказав історію винятя набоїв через Італійця, з жалем думав про небезпечного ворога, якого буде мусїв берегти ся днями й ночами.
Панталяччі розважав втрату двох товаришів, хоч сопер-ників. Полишив ся йому тепер тільки один, однак тим більше ненависний, бо мав симпатію Алїси.
Мовчки сиділи проти себе біля огнища, покурюючи люльки і також мовчки, не бажаючи собі доброї ночі, поклали ся спати.