Тоді*, вірне свойому звичаєви, не шануючи договорів, анї прав, англійське правительство заявило, що Ґріквелєнд є його власністю.
Даремно републїка протестувала; бажали ми віддати спір наш під суд європейських держав — Англія віл кинула всяке посередництво і прямо обсадила край наш військом.
Можна було припустити, що благородні льорди збе-рігати-муть принайменше приватне майно, однак і се завело.
В тім часі' страшна пошесть забрала в мене жінку й діти. Був я так зломаний тим ударом, що не стало в мене сили шукати вітчини, вже семої з ряду, полишив ся я отже в Ґріквелєндї. Майже одинокий був я, що не піддав ся горячцї гляданя діямантів. Управляв я і дальше яринний город, немов не знаючи нічого про єствуване копальні* Дю Toa Пан, віддаленої о кілька сот кроків від моєї хати.
Уявіть собі моє здивуванє, коли одного ранку побачив я мур з каміня, окружаючий обійстє, розвалений підчас ночі і відсунений на 300 метрів дальше на схід. А на його місци стояв пліт свіжо поставлений Веткінсом, обнімаючий мої ґрунти і сполучуючи їх в той спосіб з його ґрунтами.
На мою скаргу, сей лиходій відповів сміхом, а коли загрозив я йому судом, радив, щоби я, як найскорше удав ся до него.
В тиждень відтак загадка стала ясною для мене. Ґрунт видертий менї Веткінсом мав діямантові поклади. Коли Англієць зміркував про се, удав ся до Кімберлї, щоби копальню урядово записати на своє імя.
Отже запізвав я його. О, щоб ви ніколи не дізнали ся, пане Мере, що се коштує позивати кого в Англії! Поволи тратив я конї, воли, вівцї, знаряди, вкінці' й одежу, щоби
в Парижі в 1867 р., де знайшов він почесне місце поміж иншими дорогими камінями. З тієї пори видобуваєть ся з піль Ґріквелєнду діямантів річно за 32,000.000 фр.
годувати ті пявки, які сповняють уряди атторнеїв, шеріфів і т. д. Вкінци по році* всякої крутанини, даремних дожидань, справа рішила ся. Я програв процес і був зруйнований до нащадку!
Присуд звучав, що мої претенсії неоправдані, а особливого відграниченя наших посїлостий суд на разі' не є в силі" доконати. А на будуче постановляє граничну лінію під 25° на захід від Ґрінїч.
Простір положений на захід від тієї лінії має належати до Джона Веткінс, а східний до Джекобса Вендер-гарт. Тим самим копальню признано Веткінсови! Однакож, неначе через Божу справедливість, на перекір судовим присудам, копальню до нинішнього дня називають Вендер-гарт-копальня!
Ну, признайте тепер, чи не маю рації, кажучи, що всі Англійці злодії? — кінчив свої, на жаль аж надто правдиві оповіданя старий Бур.
VI.
ЗвиЧаї в таборі.
Оповідане старого Бура не зробило приємности інжі-нєрови. Призвичаїв ся він бачити у Веткінсї будучого свойого тестя, а із оповіданя Вендергарта не виходив він в надто гарнім світлі.
Щоби погодити ті суперечности, Кипріян сказав собі, що старий, в наслідок своєї нещасної долі, став маняком і мабуть в дуже чорних красках змалював Веткінса. А Веткінс, коли йому інжінєр згадав про Вендергарта, розсміяв ся голосно і, піднімаючи вказуючий палець до чола, дав до пізнаня, що в голові старого не конче всьо в порядку. Під вражінєм відкритих діямантових піль уроїв собі, що вони його власністю, а прецінь і суд не відкинув би його претенсій, не маючи до сього основи.
Так і Кипріян думав, шукаючи оправданя, що по опо-віданю старого шлїфіра пристає ще з Веткінсом.
Радо також заходив Кипріян до другого сусіда копальні', Бура, Матвія —Преторіюсз, бо у нього міг приглянути ся давному способови житя Бурів, перед прибутєм копачів до сього краю.
Матвій був загально звісний населеню копальні', тому, що був незвичайно грубий. Йому важко приходило ся ходити, тому пересиджував цілими днями в великому фотелі' спеціяльно зробленім для нього а до шинку приїзджав на тростиновім візочку, який тягнув великий струс.
Сила мязів тих птахів є загально звісна і струс Матвія без труду майже возив свого грубого пана.
Матвій Преторіюс приїзджав звичайно до табору тільки ізза продажі ярин і, полагодивши се, сейчас вертав до себе, бо переслідувано його в таборі страшно, знаючи, що був великим боягузом. Копачі забавляли ся, лякаючи бідного Бура незвичайними вістками, як пр. пpo сподіваний напад Зулїв або Бассутів, або читали в його присутності' часоїіись, в якій находив ся проект закона, щоби кождий горожанин, який важить більше, чим 300 фунтів, був караний смертю. Росказувано в кінци, що бачено скаженого пса на дорозі' до Дрізфонтайн, якою саме Матвій мав вертати домів.
Найбільшу однак трівогу збуджувала в нїм можливість відкритя діямантів на його ґрунтах. Бачив вже в своїй уяві, "як ненаситні люди" нївечуть його поля яринні і видирають в нього важко запрацьовану землю! Англійці'без сумніву знайдуть якийсь законний викрут, щоби доказати, що поля ті належуть до них.
Не міг отже їсти ні* спати, коли побачив случайно недалеко своєї ферми "рго8рес1еиг'"а1)І а помимо сього грубів щораз більше.
') Так називають людий, які занимають ся відшукуванєм дія-мантових покладів. 4
Одним з його найзавзятїйших противників став ся Ганнїбаль Панталяччі. Італїйцеви сьому, мабуть знаменито вело ся; трьох Кафрів працювало в його копальні' і він самий величав ся великим діямантом, який носив місто спінки при сорочці*. Незабаром Ганнїбаль відкрив слабу сторону Матвія і стрівожив його чимало, пробуючи лопатою хоч раз в тиждень грунта довкола його ферми. Поля фармера находили ся на лівому березі ріки Вааль, на алю-віяльних верствах і мабуть мали в собі діяманти.
Щоби своїй жертві тим більше дошкулити, Панталяччі робив свої удавані розслїди все в місці, яке було видко з вікон ферми. Часто також брав кількох товаришів, яких ся комедія також чимало бавила.
Можна було бачити товстого фармера, як сидів схований за фіранкою, на пів скостенілий з трівоги і слідив рухи копачів, щоби, на случай яких підозрілих намірів з їхньої сторони, сейчас утїчи. В тій цїли держав він струса все запряженого у двоколїсницю, де також мав трохи поживи. Даремно тільки росказував про ті приготованя, побуджуючи тилі жартунів до нових жартів.
— Ут'їчу тоді до Бушменів! — говорив Матвій — я провадив з ними перед роками торговлю слоневою костею і впевняю вас, що сотню разів краще є проживати серед диких людий, львів та шакалів, чим поміж ненаситними Англійцями.