— Так!
— Він тобі друг?
— Ні, він ворог, найбільший і найнебезпечніший з усіх, яких маю. Він побив мене і моїх!
— Так чому ж ти берешся свідчити?
— Бо він лицарський молодець, у серці якого є благородність, і на його боці правда! Я можу ворогувати з ним, та він противник чесний. Він повірив моєму слову, не взяв моєї власності, а поступив тільки так, як кожний, хто береже вірність своєму володареві.
— Що ж знаєш ти про його вчинки та про замисли боярина?
— Знаю усе і не замовчу нічого. Після того, що почув тут, нема в мене ніяких сумнівів.
Рівним, спокійним, діловим тоном розказав Ахмат усе, що було колись між ним і Ратибором, що почув від Ярослава, а що при виплаті довгу у дворищі. А коли кінчив, з задніх рядів прибічників короля виступило двоє кремезних парубків, з яких кожний мав при поясі в’язку ременів. Вони станули по обидва боки боярина. І ось впало слово присуду.
— Зрадником був і є Ратибор! А ось новий боярин, якому даю провід волості!
Тут рукою вказав Данило на Ярослава, а грімкий оклик всіх чабрівців привітав його.
За тиждень опісля у великому дводенному бою розгромив Данило Куремсу. Чабрівська дружина при сьому відзначилася найбільше, бо, знаючи околицю, зуміла виловити безліч татар, які, розбиті одним ударом раті, розбігалися по всіх усюдах. Татари тим були найбільше страшні, що, розбиті в одному місці, блискавкою збиралися у другому і наступали знов.
Чабрівці дали ще провідників подільським сотням — і з війська Куремси не осталося й половини. Безліч нових холопів посадили галицькі, волинські та подільські бояри по селищах, а татарські люди збагнули, що зрада рідної землі завжди приносить гіркі плоди, що навіть менша сила буває непереможною, якщо вона опирається на правду та
Боярин Ратибор поплатився за свою зраду головою, а його посілля унаслідив Ярослав. Та коли він з молодою жінкою Оленою прибув обняти в посідання дворище, то дозволив Олегові забрати собі батьківські достатки. Олег привітав їх зі спокоєм та радістю, бо, живучи з ними, був безпечний від глузування та ворожнечі чабрівців.
Опісля поїхав у Галич і там при королеві та його синові Львові намагався добрими і благородними вчинками притемнити сумну пам'ять батька.
До глибокої старості дожила при молодятах стара Голубиха.
Примечания
1
Рудавина — трясовина
2
Займава — захоплююча.
3
Самура — дика свиня.
4
Передудя — литка.
5
Чорна мара — тут: смерть.
6
Не доховався — не дочекався.
7
Ногата — дрібна монета.
8
Пирогоща — назва ікони Богородиці, привезеної з Царгорода купцем Пирогощею (Пирогостом). Цим іменем було названо одну з церков у Києві (збудовано в 1132–1136 рр., не збереглася), в якій русичі відмолювали гріхи, хвороби тощо.
9
Отровиця — тут: смерть.
10
Ладкання — різновид весільного співу.
11
Грамота князя на вірника і тіуна — свідоцтво від князя на довіреність управляти даною волостю.
12
Куни і гривні — гроші. Гривні ділилися на куни, а куни на ногати.
13
Баскак — татарський збирач данини.
14
Драчка — данина.
15
Подимне — податок від кількості димарів у дворі.
16
Стежі — розвідники.
17
Орударі — виконавці чужої волі.
18
Вирники — збирачі вири, грошових пільг на користь князя за вбивство.
19
Кірці — центнери.
20
Крилатки — насіння.
21
Іста — основна плата — капітал.
22
Тратувати — топтати.
23
Смерди — мужики.
24
Наліг — набута звичка.
25
Поток — вигнання.
26
Займанщина — територія.
27
Заявили себе за природженим володарем — заявили себе прихильниками володаря.