Небезпека в тому, що Світло, одриваючись від Першоджерела, поринаючи в безодню Хаосу, затьмарюється і творить деградовані форми, відповідно до щільності Пітьми.
Полонене Світло тче ілюзорний світ речовинних структур, а на певному рівні розпочинає формування біосфери, як спробу самоусвідомлення.
Це досягається на рівні Людини Мислячої.
Але саме тут розпочинається найбільший конфлікт між Свободою і Пітьмою. Чому?
Бо Світло, самоусвідомившись в Людині, прагне приєднати Космос до Сфери Любові, тобто ПОВНІСТЮ ЗГАРМОНІЗУВАТИ БУТТЯ.
Тому сини Пітьми (інакше — закон розпаду, ворожнечі, роз’єднання) розробляють стратегію боротьби проти Стратегії Світла.
Головна ідея Закону Світу Форм, яку Пітьма намагається прищепити в Душу Людини — це ідея нікчемності, смертності, приреченості.
Виникає містика, релігія, окультизм, як психоінструмент поневолення. Формується у всепланетному масштабі ідея гріховності Людини і створюється культ Караючого Господаря — Бога. Цілі покоління виростають під знаком психічного рабства. Творчість, мислення, соціальне життя, сімейне, національне, духовне — все проходить під знаком приниження і самознищення. Навіть безбожжя (атеїзм) є лише зворотною стороною фідеізму, теїзму, і тому теж змушує людський розум вічно крутитися в психічному полі древнього культу, не даючи змоги вийти на вільний простір діяння і мислі.
Ідея Небесного Господаря, відображена в психічному полі мільйонів людей, стає РЕАЛЬНІСТЮ в Ноосфері, тобто в Сфері Розуму. Практично, людство утворює кібернитичну Психоістоту, яка ОСВІДОМЛЮС СЕБЕ (як Супермозок) і по закону зворотного зв’язку починає керувати народами. Ясна річ, що така істота повністю відзеркалює духовний, етичний і моральний рівень своїх "творців" (церков, священнослужителів, жерців).
Самоусвідомлене Світло (Людина) спіймане в полон психоколапсу, бо САМОСТІЙНЕ прагнення до Визволення зупинене численними табу і марновір’ями.
Кільки спроб Світу Свободи (Будда, Христос, Бруно) визволити дух людства від психорабства викликають з боку Пітьми миттєву реакцію. Приклади відомі всім.
Ідея Будди про рішучу відмову від Світу Мари (ілюзії) і повернення до Стану Свободи (Нірвани), була після його смерті викривлена і введена у традиційні ідеології східного песимізму.
Ідея Христа про Духосинівство Людини привела до безлічі церков і сект, котрі прагнення до Свободи Духу, проголошене Великим Учителем, замінили древнеіудейською програмою самоприниження і гріховності.
Ідея Джордано Бруно про необхідність виходу людського Духу і Розуму в безмірність Пізнання і Саморозкриття породила ПРАГМАТИЧНУ ПСЕВДОНАУКУ, котра замість прагнення до Свободи створила "Лабіринт Мінотавра" — Техноген, котрий підвів людство до краю фізичної, психічної і духовної прірви.
Висновок: Еволюція, як ПРАГНЕННЯ СВІТЛА ДО СВОБОДИ, ДО САМОРОЗКРИТТЯ, зупинилася. Енергія і воля народів, як виразників Суті Світла, запряжена в споживацькі програми, котрі нікуди не ведуть.
Отже, релігія і наука стали лише маріонетками Древнього Дракона — Закону Пітьми, Антиеволюції, Гравітаційного колапсу.
Старі "боги" — Єгови, Брами, Зевси — переселилися в сучасні модерні програми "оновлення" світу, "підкорення" Природи, "побудови суспільства щастя, добробуту" тощо. Результат — той самий: Світло в Людині спрямоване до створення обмежених функціональних систем і неспроможне виконати Волю Свободи — розкрити всю свою ПОТЕНЦІАЛЬНІСТЬ.
Що таке Людина?
Де ж вихід?
Усвідомлення Першосуті Людини і її покликання.
Коли птах збагне, що він мас крила, йому вже не треба казати, що робити з крилами.
Коли Людина збагне, що вона не смертна земна істота, або нещасний грішник, над яким стоїть з караючим мечем "бог" — а Син Світла, — то усвідомлення себе Зерном Вічного Духу дасть вихід і вияв усім судженим силам.
Формулюємо принципи Сур’я-Йоги або Сонячної Йоги, яка випливає із суті Світла, із суті Свободи.
Чому ми вживаємо слово "йога"? Тому що воно відбиває найповніший смисл того, що необхідне тепер, а саме — всеохоплення, всеоб’єднання.
Що ж об’єднає людей? Де основа єдності?
Хліб для людей? Енергія для техногену?
Ні! І хліб і енергетика завжди роз’єднували і ставали основою антагонізму та воєн.
Ідея співіснування, як страх перед глобальним самознищенням?
Це — цинізм. Такий стан ("співіснування") є тимчасова рівновага, котра неминуче буде порушена, коли якась із ворогуючих сил відчує "перевагу".
Критерій Єдності повинен бути безсумнівний і виходити не з благих побажань людей, а випливати з самого Джерела Космічного Життя.
А оскільки ми збагнули, що Життя є Дитя Світла, то запорукою Єдності буде прагнення до З’ЄДНАННЯ З ПЕРШООСНОВОЮ СУЩОГО.
Ось деякі принципи Світоносної Йоги, Сур’я-Йоги.
1. Речовинний Світ — зупинений і полонений у гравітаційний колапс Промінь (Світло).
2. Еволюція фізичних світів є динаміка ув’язненого Світла.
3. Поява життя — перший прорив Світла з лабіринту гравітації в напрямку Свободи.
4. Людина — Самоусвідомлення Світла.
5. Ідея "Спасіння", свободи, мокші, самадхі, Преображення — сигнал, поклик Материнської Першосуті Світла.
6. Земні еквіваленти "йоги", "релігії", "науки" — є антиеволюційні підробки істинної Нетлінної Йоги, Духовності, Знання, які суджені грядущому Світові Свободи, Любові.
"Релігія", "йога", як прагнення до всеохоплення, злиття з Суттю Всесвіту, трансформована в програму деградації духу. "Наука", як прагнення до Всепізнання, трансформована в служанку функціональних потреб техногену.
Результат і в першому і в другому випадку той же — рабство Розуму й Духу.
7. Необхідність Преображення (Місія Христа).
Висхідний пункт: Усвідомлення Світоносності, розкутості Духу, його невмирущості, тобто Вічності.
Усунення з розуму психобар’єрів — релігійних, наукових, побутових, державних (коротше, всіх функціональних програм закріпачення).
Повернути сили первісних духостихій, які тепер є компонентами обмежених цілей насичення, до вільної Гри по Закону Любові, щоб вони могли увійти в потік імпровізації, творення Небувалого Космосу ПОНАД ЗАКОНОМ ПОТРЕБИ.
Вивести Психосферу Землі з кільця прагматизму, ввівши її в Сферу Свободи.