Зник острів

Страница 4 из 6

Александр Беляев

З вишки було видно весь острів. І Брайнт окинув його таким поглядом, як дивляться на щойно померлу близьку людину: риси обличчя її ще не змінились, але життя вже відлетіло з тіла...

У своїй промові Брайнт закликав до спокою,

— З островом справді трапилася велика біда: ланцюг, поки що невідомо з якої причини, порвався, і острів став плавучим. Але особисто нам не загрожує ніяка небезпека. Потонути острів не може. Ми знаходимось у дуже жвавій ділянці океану. В нас є запаси продовольства і води. Радіостанція розішле сигнали біди, і через кілька годин нас підберуть. А може, і підбирати не треба буде. Я гадаю, що потужний океанський пароплав зможе взяти нас на буксир і доставити на місце. Розірваний ланцюг зваримо, і все буде гаразд.

Певно, промова справила хороше враження. Робітники розійшлися, розмовляючи жваво, але вже спокійно. Чути було навіть жарти й сміх.

Подія, що здавалася такою страшною спочатку, перетворювалась на кумедну пригоду, про яку потім колись можна буде весело розповісти своїм друзям за кухлем пива.

Брайнт зійшов униз. Його вже чекав заклопотаний радист.

— Що у вас трапилось? Чому не працює радіостанція? — накинувся на нього Брайнт.

— Генераторні лампи перегоріли, — відповів радист.

— Чому не замінили запасними?

— Вони виявились непридатними. Так, так, геть усі.

— Хто ж їх приймав? — допитувався Брайнт. — Хто перевіряв?

— Я. І тоді вони працювали. Лампи хтось зіпсував, очевидно, після того, як їх прийняли.

— Зловмисно?

— Напевно, — відповів радист. Брайнт полегшено зітхнув.

— Добре. Складіть акт і принесіть мені. Про те, що радіостанція не працює, нікому не кажіть. Чуєте? Найсуворіша таємниця. Можете йти. Стривайте. Оживити аварійний передавач ніяк не можна? Ну, гаразд, ідіть.

Так, Брайнт зітхнув полегшено. В нього буде документ, який підтвердить, що на острові діяла рука шкідника. О третій має прилетіти Денхем. Він уже не знайде острова і про це, звичайно, одразу ж оповістить усіх.

Пожвавлення змінилося пригніченістю. Мляво пообідали, мляво розійшлись на роботу. І яка безглузда робота! Розставляти меблі, якими, може, ніхто не користуватиметься, фарбувати кіоски, в яких ніхто не торгуватиме...

З третьої до п'ятої години Брайнт і Кін не спускали очей з неба — чи не з'явиться десь амфібія Денхема. Але блакить неба була чиста. Кіну причувся віддалений гул моторів, та він скоро стих.

О шостій годині вечора над обрієм на північному заході появилась темна смуга. Дув вітер. Вітер приніс туман. Тіні зникли. Похоронно пролунав дзвін.

Брайнт повернувся в свою кімнату і знесилений сів у крісло. Він відчував таку втому, то не міг примусити себе підвестися, щоб узяти скриньку з сигарами, хоч йому й хотілося курити. У відчинене вікно вривався туман. Він був такий густий, що не видно було стовбурів пальм, які стояли за десять метрів від дому. Розмірені удари дзвону пригнічували, але від них нікуди було дітись. Туман... Вологий, гарячий туман...

Різко задзвонив телефон.

Брайнт несподівано швидко підвівся, забувши про втому і апатію, і підійшов до телефону. Кін хриплим голосом кричав:

— Нещастя... містер... Холодильні установки не працюють... Аварія. Я зараз буду у вас...

Брайнт повісив трубку, взяв по дорозі скриньку з сигарами, знову вмостився в кріслі, але сигару так і не запалив.

Холодильники не працюють. Це означає... Це означає, що крижаний острів тане. Тане, мов айсберг. І якщо їх не врятують найближчими днями — вони загинуть...

Розмірено звучать удари дзвону. М'який, вологий туман душить. Десь тріщить електричний дзвінок. Телефон? Ні, це, напевно, прийшов Кін. А служник, звичайно, покинув дім і вештається на вулиці. Дисципліна падає. Зв'язки налагодженої організації слабнуть і рвуться... Як несамовито він дзвонить! Треба піти відчинити.

Але Брайнт сидить нерухомо. Він не може поворушити жодним членом. Адже руки і ноги в нього з вати...

4. У ГОЛЬФСТРІМІ

Вночі туман віднесло. Місяць наче танцював на небі, зазираючи то в перше вікно, то в друге, то знов у перше, — острів повертався од вітру і морських течій. Глухо шуміли хвилі, розбиваючись об мури острова, звідкись долинали крики, тріск, п'яні пісні. Брайнт усе ще сидів, не роздягаючись, у кріслі біля вікна.

Без стуку ввійшов Кін — зовнішні двері були відчинені, — без запрошення вмостився навпроти Брайнта, взяв сигару з скриньки, закурив.

— Уже всі знають, що холодильники зіпсувались. Люди у відчаї. Дехто з робітників трощить склади і винні погреби. Чуєте? Треба негайно вжити заходів.

— Пошліть поліцію, — апатично відповів Брайнт.

— Що може зробити десяток поліцейських з двома сотнями чоловік?

— Нехай роблять що хочуть. Яке мені діло до цих людей?

— Але ж від їх покірності залежить наша доля, — заперечив Кін.

Брайнт нетерпляче повернувся в кріслі.

— Слухайте, Кін, облишмо цю розмову. Я не капітан корабля і не губернатор острова, я тільки інженер-будівельник і вмію розпоряджатися людьми лише за нормальних умов роботи. Я знаю одне: ця безглузда історія може скомпрометувати мене як інженера і навіть позбавити великої винагороди. А доля острова і цих людей анітрохи не бентежні мене. І... дайте мені спокій, будь ласка.

— Але ж нашому власному життю загрожує небезпека! — майже крикнув Кін. — Знаєте, де ми знаходимось? Нас тягне відгалуження Гольфстріму, яке, відокремлюючись од головного русла, спрямованого на північ, повертає на південний схід, до Іспанії і північно-західних берегів Африки, і на випадкові зустрічі з якимсь судном надії майже нема. Островів поблизу теж нема. Літаки допомогти нам не зможуть.

— У США вже повинні знати про аварію, і нам допоможуть, — сказав Брайнт не зовсім упевнено.

Кін підскочив у кріслі.

— Хто допоможе? Наше акціонерне товариство? Воно вже може вважати себе розореним. Акціонери на організацію рятувальної експедиції не дадуть і долара. Уряд? У найкращому разі він пошле на розшуки кілька міноносців, аби тільки показати, ніби щось робить.

— Ви надто песимістично настроєні, містер. І акціонери, і уряд зроблять усе можливе.

— Пізно. Надто пізно, коли б навіть вони і зробили все можливе. Розшукати нас могли б, напевне, цепеліни , але і їхня допомога спізнюється. Якби були справні холодильники, інша річ. А так нам уже ніщо не допоможе. Береги Європи і Америки далеко. Поки звідти прийде допомога, наш острів стане киселем і потоне.