Ніхто ніколи не подумав би, що ця буденна справа закінчиться так незвичайно.
Кожен, хто навчився писати, хоче повправлятися в письмі, і в цьому немає нічого поганого. Навпаки, це дуже добре. Але погано те, що деякі хлопці, а інколи і дівчатка замість того, щоб писати в зошитах, пишуть на парканах, на будинках, а особливо полюбляють вони писати на стінах у під'їздах.
В будинку на Пушкінській вулиці, де живуть робітники і службовці одного великого заводу, справа дійшла до того, що керуючий будинком скаржився самому директорові заводу:
— Що робити? Тільки побілиш стіни, а на другий день вже з'являється напис: "Сенька дурень двадцять першого розряду", а через день на стіні вже ціле листування: "Дурень не я, а ти", "Обидва ви дурні", "Хто писав, не знаю, а я дурний читаю" і так далі, і тому подібне. Одне слово, за три дні стіни стають такими, наче їх не білили з часів першої світової війни.
— А ви говорили про це з дітьми? — спитав директор.
— Як? З кожним хлопчиком і з кожною дівчинкою? Та їх у нас у будинку більше ста душ живе! — здивувався кербуд.— Коли ж я займатимусь ділом, якщо говоритиму з кожним.
— Навіщо ж з кожним? У нас в будинку є піонерська кімната. Поговоріть з піонервожатим.
— А! Справді! — зрадів кербуд.— А я й не додумався...
Кербуд не відкладав справи в довгий ящик, і другого дня
були скликані збори всіх піонерів, що живуть у цьому будинку.
Зі ста двадцяти шести хлопчиків і дівчаток не знайшлося нікого, хто сказав би, що писати на стінах — це добре. А оскільки справа була ясна, збори швидко ухвалили резолюцію:
1. Припинити писання на стінах.
2. Коли хто помітить когось, що писатиме на стінах, негайно сповіщати про це свій піонерзагін.
Минув тиждень після цих зборів, стіни в під'їздах побілили, і вони блищали незайманою чистотою. Але на третій день, коли голова ради піонерської дружини Сергій Короб вийшов ранком з дому, направляючись до школи, він побачив на рожево-жовтуватій панелі, поряд з дверима протилежної квартири, свіжий напис: "Надійка дурепа тринадцятого розряду".
Сергій був хлопець дуже гарячий. У нього аж дух захопило від обурення, і коли б він спіймав тут винуватого, то тому пришилося б не солодко. Але винуватого не було, і Сергієві не лишалося нічого, як підійти до стіни і старанно витерти напис, зіпсувавши для цього чисту носову хусточку.
Того ж дня він скликав раду дружини і повідомив про порушення постанови.
Перед засіданням Сергій знайшов Надійну, яка жила в їхньому під'їзді на третьому поверсі, тобто саме під квартирою номер сорок, біля якої з'явився згаданий уже напис. Це була дуже смирна і дуже здібна дівчинка з великими очима і довгими віями. Незрозуміло, чому її називали дурепою, адже ж вона була відмінницею? Але напис був адресований, очевидно, їй.
— В тебе є вороги? — спитав Сергійко у Надійки.
— У мене? Вороги? — дівчинка подумала і сказала: — А чому у мене повинні бути вороги?
— А хто ж написав на стіні біля квартири номер сорок: "Надійка дурепа тринадцятого розряду"? Друзі?
— Я не знаю... — вона подумала і додала: — А може, то не про мене, а про Надійну Чибісову з восьмого під'їзду або про Надійну Бровко з одинадцятого?
— Коли б не про тебе, то писали б в іншому під'їзді, а то пишуть у нашому.— Голова ради дружини трохи помовчав і ще раз перепитав Надійку: — Так у тебе немає ворогів?
Дівчинка у відповідь лише знизала плечима, що могло означати і "нема" і "не знаю".
Сергій розповів про розмову з Надійною на засіданні ради. Оскільки підозри ні на кого не було, рада вирішила, додержуючи цілковитої таємниці, простежити за під'їздом номер три, де жили Надійка і Сергій, і спіймати злочинця. Тут же було виділено дванадцять піонерів, по два на поверх, щоб наглядати в дві зміни.
Сергій зразу ж після школи пробіг усі поверхи і з задоволенням відзначив, що напису немає. Він до самого вечора ходив по поверхах або, трохи відхиливши двері своєї квартири, прислухався і, почувши кроки, обережно виглядав на сходи.
Об одинадцятій вечора Сергієві схотілося спати. На сходах стало зовсім тихо. Він подумав, що в такий час хлопці повинні вже спати, і, почекавши без усякого результату ще півгодини, кинув варту.
Другого дня він прокинувся дуже рано, і, першим його рухом було глянути на сходи. Він відчинив двері — і кров прилила йому до обличчя. На тому ж самому місці, що й учора, було написано: "Надійна дурепа тринадцятого розряду".
"Негідник написав уночі",— зробив цілком логічний висновок голова ради дружини і піднявся на п'ятий поверх до свого товариша Петра Зайченка, який чергував у першій зміні. Вони вдвох оглянули напис, визначили, що його зроблено синьою крейдою, і, висловивши своє обурення поведінкою негідника, взяли ганчірку і так старанно витерли напис, шо лишилася тільки синювата пляма.
— Давай спіймаємо його! — сказав Сергій.— Він пише вночі, ми це знаємо тепер. Не поспимо ніч і спіймаємо!
— Давай! — палко підтримав Петро друга.— Тільки як же ми це зробимо? Батько і мати турбуватимуться, почнуть ще розшукувати...
— Справді... І мене розшукуватимуть...— замислився Сергій.
Хлопці кілька хвилин помовчали. Раптом Сергій пожвавішав.
— Знаєш, як ми зробимо? Я скажу дома, що пішов до тебе робити стінну газету і в тебе ночуватиму. А ти скажеш, що пішов до мене робити стінну газету і в мене ночуватимеш.
— Здорово! — засміявся Петро.— Так і скажемо!
В школі хлопці розповіли членам ради про напис, але иро своє чергування вночі нікому не сказали. Краще, коли про це знатиме менше людей. А то, дивись, негідник ще підслухає...
Першою справою Сергія, коли він повернувся з школи, було перевірити стіни. Він зітхнув з полегшенням — стіни були чисті.
Ввечері хлопці сказали дома, як умовились, і забралися на самий верхній, шостий, поверх, де вже не було квартир, а тільки хід на горище, і стали чекати, оглядаючи звідти всі поверхи.
Пізніше, коли в будинку стало стихати, вони оббігли весь під'їзд і, переконавшись, що стіни чисті, знову зайняли свій пункт спостереження.
Було зовсім тихо, тільки інколи лунали поважні кроки і потім грюкали двері — хтось з жильців повертався з театру, кіно чи, може, з гостей. Після дванадцятої будинок затих, лише досі, знизу линула невиразна музика — хтось забув виключити радіо. О першій годині замовкло і радіо. В під'їзді настала цілковита тиша.