Бежеарс (злостиво посміхається). Ха-ха! (Самовдово-лено бере з табакерки щіпку тютюну.) Комітет, моя люба, це переговори між графинею, її сином, молодою вихованкою та мною стосовно однієї відомої тобі важливої справи.
Сюзанна. Після тієї сцени, яку я спостерігала, ви все ще тішите себе надією?
Бежеарс (дуже нахабно). Тішу надією?!.. Ні. Я всього лиш... одружуюсь з Флорестиною сьогодні ввечері.
Сюзанна (жваво). Незважаючи на її почуття до Леона?
Бежеарс. Одна добра жінка казала мені: "Якщо вам це вдасться..."
Сюзанна. Так, але ж хто міг подумати?
Бежеарс (бере одну за одною кілька щіпок тютюну). Ну, а що говорять про ці події? Ти живеш у домі, в якому тобі довіряють, — чи доброї думки вони про мене? Це дуже важливо.
Сюзанна. А мені важливо знати, яким талісманом ви користуєтеся, щоб підкорити усіх? Граф у захваті від вас, графиня звеличує вас до небес, її син покладає сподівання тільки на вас, дівчина благоговіє перед вами!..
Бежеарс (струшує із жабо залишки тютюну, дуже нахабно). А ти, Сюзанно, що ти про мене думаєш?
Сюзанна. О, пане, я вами милуюся! Ви внесли в родину невимовне безладдя, але самі залишаєтеся спокійним та холоднокровним. Здається, наче якийсь геній розпоряджається тут усім, як йому заманеться.
Бежеарс (дуже нахабно). Дитя моє, це пояснити дуже легко. По-перше, все у світі тримається на двох речах: моральності та політиці. Моральність — річ доволі проста, і вона полягає у тому, що треба бути щирим і справедливим. Кажуть, вона являє собою ключ від кількох застарілих чеснот.
Сюзанна. Ну, а політика?...
Бежеарс (палко). О, це мистецтво створювати факти, жартуючи підкоряти собі події та людей! Вигода — її мета, інтрига — засіб. Широкі та розкішні її задуми, завжди далекі від істини; її можна порівняти з призмою, яка засліплює. Не менш глибока, ніж Етна, вона довго палає та клекоче, поки врешті-решт не відбудеться виверження. І тоді вже ніщо не зможе встояти перед нею. Вона потребує великого обдарування. Тільки порядність може зашкодити їй. (Сміючись.) А це вже маленькі таємниці сторін, що домовляються.
Сюзанна. Бачу, моральність вас не надихає, а ось при слові "політика" ви весь наче перетворюєтесь!
Бежеарс (насторожується, опановуючи себе). Ні!.. Політика тут ні до чого... Це ти, твоє порівняння з генієм... Йде Леон, залиш нас одних.
СЦЕНА V Леон, Бежеарс.
Леон. Пане Бежеарс, я у відчаї!
Бежеарс (поблажливо). Що сталося, мій юний друже?
Леон. Мій батько наказав мені — і так строго!.. — що я маю упродовж двох днів закінчити всі приготування до від'їзду на Мальту. За його словами, весь мій почет складатиметься лише з одного Фігаро та ще одного слуги, який поїде.раніше за нас.
Бежеарс. Його поведінка дійсно може здаватись дивною тому, хто не знає його таємниць. Але ж нам-то вони відомі, і слід лише пожаліти його. Ваша мандрівка викликана побоюваннями, які можна вибачити: Мальта та ваші лицарські обітниці — тільки привід, справжня причина — любов, ось що його лякає.
Леон (гірко). Але ж, друже мій, ви одружуєтеся з Фло-рестиною?
Бежеарс (довірливо). Якщо ви так бажаєте відстрочити від'їзд... то я не бачу іншого засобу... Леон. Ах, друже мій, кажіть скоріше!
Бежеарс. Треба, щоб ваша мати переборола ту боязкість, яка заважає їй висловлювати власну думку у присутності чоловіка: бо її покірливість шкодить вам більше, ніж непохитна вдача. Припустімо, що до вашого батька дійшли деякі несправедливі відомості: хто ж іще, як не мати має право закликати до його розсудливості? Умовте її спробувати... ні, не сьогодні, краще завтра, і нехай вона буде з ним більш строгою.
Леон. Ваша правда, друже мій: справжня причина — боязкість. Звісно, тільки мати може переконати його. А ось і вона йде разом з тою... яку я вже не насмілююсь обожнювати. (Гірко.) О, мій друже, зробіть так, щоб вона була щаслива!
Бежеарс (лагідно). Я .щодня буду говорити з нею про її брата.
СЦЕНА VI
Графиня, Флорестина, Бежеарс, Сюзанна, Леон.
Графиня (зачесана, ошатно вдягнена, у червоній з чорним сукні з букетом у руці теж з червоних та чорних квітів). Сюзанно, принеси мені мої коштовності. (Сюзанна йде по них.)
Бежеарс (набираючи підкреслено гідного вигляду). Графине, і ви, панно! Залишаю вас з цим своїм другом: я заздалегідь схвалюю все, що він вам скаже. О, не треба думати про моє щастя, яке для мене полягає лише у тому, щоб повністю належати до вашої родини! Ви маєте піклуватися тільки про власний спокій. Я ж буду сприяти цьому тільки у тій формі, яку ви вважатимете найбільш прийнятною. Але незалежно від того, приймете ви, пані, моє освідчення чи ні, я вважаю за потрібне оголосити, що від багатства, яке я нещодавно отримав, я відмовляюсь на вашу користь — шляхом угоди чи заповіту. Я віддам розпорядження підготувати папери, а ви, пані, самі зробить свій вибір. Тепер, після всього вищесказаного, дозвольте мені вийти — моя присутність може вам заважати, проте ваше рішення має бути цілком добровільним. І яким би воно не було, знайте, друзі мої, що для мене воно священне: я приймаю його беззастережно. (Низько кланяється і виходить.)
Графиня, Леон, Флорестина.
Графиня (дивиться йому услід). Це — ангел, посланий з неба, щоб допомагати нам у всіх наших бідах.
Леон (із палкою скорботою). Ах, Флорестино, нам треба підкоритися! У першому пориві скорботи ми з вами поклялися, що коли ми не можемо належати одне одному, то не належатимемо нікому. Я виконаю цю клятву за нас обох. Це зовсім не означає, що я вас втрачаю: я знайшов сестру в особі тієї, якою сподівався володіти як чоловік. Ми ще можемо любити одне одного.
СЦЕНА VIII
Графиня, Леон, Флорестина, Сюзанна.
Сюзанна приносить скриньку.
Графиня (не дивлячись, надягає сережки, каблучки та браслет). Флорестино! Виходь за Бежеарса: він цього вартий. Ваш шлюб стане щастям для твого хрещеного, тому треба укласти його сьогодні ж. (Сюзанна виходить зі скринькою.)
СЦЕНА IX Графиня, Леон, Флорестина.
Графиня (Леону). Сину мій, те, чого нам не слід знати, нехай залишається таємницею. Флорестино, ти плачеш?
Флорестина (плаче). Пожалійте мене, пані! Як можна перенести стільки потрясінь за один день? Тільки-но дізналася, хто я така, а тепер ще маю переламати себе й довірити свою долю... О, я вмираю від болю та жаху. Я не маю нічого проти пана Бежеарса, але в мене серце завмирає лише при думці, що він може стати... Втім, так треба. Я маю принести себе в жертву заради коханого брата, заради його щастя... яке я вже не в змозі дати йому. Ви питаєте, чи я плачу? Ах, зараз я роблю для Леона більше за те, якби я віддала за нього життя! Мамо, пожалійте нас... благословіть ваших дітей! Вони настільки нещасні! (Падає навколишки, за нею і Леон.)