У себе в кімнаті Крейслер знайшов листа від майстра Абрагама такого змісту:
"Любий Йоганнесе!
В дорогу! В дорогу! Кидайте абатство і якомога швидше вертайтеся сюди! Нечистий заварив тут таку кашу собі на радість, що ви не уявляєте! Коли прийдете, скажу більше, [638] а писати немає сили, бо все стоїть мені в горлі руба, аж душить мене. Про себе, про зорю надії, що зійшла наді мною, — жодного слова. Поспішаю повідомити лише ось що. У нас ви вже застанете не радницю Бенцон, а графиню фон Еше-нау. Диплом із Відня вже прибув, і про майбутнє одруження Юлії з достойним княжичем Ігнатієм уже майже оголошено. Князь Іреней виношує думку про новий трон, на якому він сидітиме всевладним володарем. Бенцон, чи, пак, графиня фон Ешенау обіцяла йому це. Княжич Гектор тим часом грався в хованку, аж поки його справді відкликали до війська. Скоро він повернеться, і тоді, мабуть, відбудеться двоє весіллів. Ото буде весело! Сурмачі вже полощуть горлянки, скрипалі натирають смички, зіггартсвайлерські свічкарі готують смолоскипи, але... Незабаром іменини княгині, отоді я влаштую щось особливе, але ви повинні бути тут. Краще вирушайте в дорогу зразу ж таки, як прочитаєте цього листа! Біжіть щодуху! Скоро побачимось. A propos(1), остерігайтесь попів, хоч абата я дуже люблю. Прощавайте!"
(1) До речі {франц.).
Лист старого майстра був такий короткий і такий значущий, що
ДОПИСКА ВИДАВЦЯ
Наприкінці другого тому видавець змушений повідомити ласкавого читача про дуже сумну подію. Розумного, високоосвіченого, філософічного і поетичного кота Мура посередині його прекрасного життєвого шляху забрала невблаганна смерть. Він помер уночі з двадцять дев'ятого на тридцяте листопада після недовгих, але тяжких страждань, виявивши спокій і витримку справжнього мудреця. Це ще один доказ того, що з передчасно дозрілими геніями виходить не все гаразд: вони або зарані в'януть, втрачають характер, стають бездушними і губляться в масі, або довго не живуть. Бідолашний Муре! Смерть твого приятеля Муція була вісницею твого власного скону, і якби мені довелось виголошувати жалобну промову над твоєю могилою, вона виливалася б із самого серця і була б зовсім інакшою, ніж у байдужого Гінцмана, бо я любив тебе, любив дужче, ніж багатьох інших... Та ба! Спи спокійно! Пером тобі земля! [639]
Погано, що небіжчик не встиг закінчити книгу своєї життєвої філософії і їй судилося лишитись фрагментом. Проте серед паперів, що лишилися від покійного кота, знайшлося ще багато думок і зауважень, які він, мабуть, записав у той час, коли жив у капельмейстера Крейслера. До того ж збереглася також чимала частина книжки, яку небіжчик подер і яка містить біографію Крейслера.
Тому видавець вважає цілком доцільним подати ласкавому читачеві в третьому томі, що має вийти до великоднього ярмарку, ці знайдені ще уривки з Крейслерової біографії, лише подекуди вставивши в них у відповідних місцях ті з міркувань і зауважень кота, які здаються йому вартими опублікування.
Примітки
С. 308. "Нічні оповідання" (Nachtstucke) — назва збірки новел Гофмана (1817).
С. 310. ... нідерландський герой у відомій трагедії... — йдеться про трагедію Гете "Егмонд".
С. 314. Десь так написано в Рабле... — Мур помиляється, насправді йдеться про фрагмент з "Сентиментальної подорожі" Лоренса Стерна, який майстер Абрагам переказує дуже вільно, додаючи багато від себе.
С. 315. Аталанта — персонаж з грецького міфу. Відзначалася красою і мала багато залицяльників. Але одружитися з нею міг би лише той, що переможе її у змаганні з бігу.
С. 316. Орк — підземне царство.
С. 317. "Fetes de Versailles" — "Версальські свята" — назва книги про те, як відбувалися двірські свята за часів Людовика XIV (1664).
С. 318. ...ціла когорта стоїчних сцевол... — Муцій, римський юнак, потрапивши в полон, спалив праву руку на жертовнику, щоб довести ворогам свою зневагу до болю і смерті. Відтоді його називали Сцевола (лівша) і це прізвисько стало прозивним — синонімом мужності й героїчної витримки.
С. 319. Ельф Пек — фантастична істота в комедії "Сон літньої ночі", пустотливий, веселий і капосний персонаж.
С. 320. ...вихваляти свого Арієля, як шекспірівський Просперо вихваляв свого... — чарівник Просперо — володар стихій — персонаж п'єси Шекспіра "Буря". Арієль — дух повітря, якого Просперо хвалить у кінці п'єси.
С. 321. Еолова арфа — струни, натягнуті на арфоподібну основу, що звучать під поривами вітру. Цей образ є символом вразливості, чутливості, його часто вживали в поезії, особливо романтичній.
О чулий Юсте..., то де ж твій Тельгайм? — слуга Юст, майор Тельгайм — 'персонажі з п'єси Лессінга "Мінна фон Барнгельм" (1767). Добрий Юст розповідає в драмі, як врятував з каналу пуделя.
С. 325. Корнелій Henom (І ст. до н. є.) — давньоримський історик, відомий численними життєписами видатних людей античності.
С. 326. Базедов Йоганн — реформатор виховної системи в Німеччині в XVIII ст. Недоліком його теорій була уніфікація індивідуальності вихованців, підкорення всіх одним принципам. [647]
Песталоцці Йоганн-Генріх (1746-1827) — видатний швейцарський педагог, обстоював необхідність поєднання навчання і виробничої практики.
С. 328. Кнігге Адольф — автор XVIII ст., знавець етикету. Його трактат "Обходження з людьми" багато разів перевидавався, ім'я Кнігге застосовується як узагальнена назва творів про етикет.
С. 329. Курас Гільмар — педагог, автор підручника чистописання (1714).
С. 330. Тассо Торквато (1544-1595) — видатний італійський поет, автор епічного "Визволення Єрусалиму".
Аріосто Лудовіко (1474-1533) — автор героїчного епосу "На-віжений Роланд".
С. 338. Напосвіченішш народ на землі приписував своїм богам дивну схильність до поїдання власних дітей. — За давньогрецьким міфом бог Кронос боявся, що його діти позбавлять його влади над світом і тому з'їдав їх ще немовлятами. Єдиний, хто врятувався, був Зевс (рим. Юпітер), який дійсно скинув з небесного трону батька.
"Кронос, що жере своїх дітей" — назва однієї з останніх картин великого іспанського художника Франсіско Гойї.
С. 342. ...чиста гама... темперовані лади... — Гофман як справжній романтик цінував все природне, і тому натуральна "чиста гама" чи "чисті лади" для нього вищі за штучно створені "темперовані лади", тобто механічний розподіл октави на рівні частини.