— Пам'ятний приз "Рорі",— відповіла дівчина,— то така маленька срібна штуковина на великому чорному п'єдесталі. Ви щось сказали?
— Та нічого я не сказав. Я тільки мав намір спитати, на що та срібна...
— Ой, мені здалося, що ви сказали "Гоп!"
— Що я сказав?
— "Гоп!"
Розділ 22
Протягом останніх років на летючу вечірку без запрошення частенько завалювалися гуляки з інших планет. І вже тривалий час постійні завсідники вечірки, споглядаючи згори рідну планету — її зруйновані міста, спустошені авокадні ферми, сплюндровані виноградники, широкі пролисини нових пустель, моря, занечищені крихтами печива та дечим гіршим,— подумували про те, що їхня Батьківщина якось непомітно втратила свою притаманну їй колись красу. Деякі з них уже стали ламати голови, як би протверезіти і підготувати вечірку до виходу в широкий космос і пошукати, а чому б і ні, інших світів, де й повітря чистіше і де можна почуватися вільніше.
Такий розвиток подій припав би до серця тій жменьці напівголодних фермерів, які ще спромогались добувати харч з виснаженого грунту планети, та того дня, коли вечірка з гиком вилетіла з хмар і перелякані фермери позадирали голови, передчуваючи черговий наскок на винокурні та сироварні, вечірківцям відразу ж стало ясно, що найближчим часом навряд чи вона куди полетить і взагалі гулянка скоро скінчиться. Ой, дуже скоро настане час хапати капелюхи та пальта й, осолопіло вилізши назовні, довго з'ясовувати, котра година, який місяць, який рік надворі і де на цій осмаленій та сплюндрованій землі найближча стоянка таксі.
Вечірка сплелася в макабричних обіймах з дивним білим зорельотом, який майже простромив її наскрізь. Удвох вони крутилися, вертілися і гойдалися в небесах у гротескних позах, нехтуючи своєю вагою.
Хмари розчахнулися. Повітря з ревом кинулось увсебіч.
У цьому борюканні вечірка та кріккітський крейсер трохи скидалися на двох качок, одна з яких намагається створити третю всередині другої, а друга качка з усіх сил намагається втовкмачити, що вона ще не готова завести каченя і взагалі не впевнена, що бажає мати гіпотетичне каченя, у всякому разі, від даної конкретної першої качки і певно ж не тоді, коли вона, друга качка, перебуває в стані польоту.
Від усього цього небо співало і стогнало та мотлошило землю ударними хвилями.
І неждано фукнувши, кріккітський корабель щез.
Вечірка безпорадно беркицьнулась у небесному просторі, подібно до людини, яка сперлася на двері, а вони візьми та й відчинися. Вечірка крутилася і вихлялася на своїх Говерських реактивних двигунах. Вона спробувала випрямитися, та замість того перевернулася догори дригом і пошкандибала в протилежний бік неба.
Деякий час вона ще шкандибала, та було ясно, що так довго тривати не могло. Вечірці підтяли крила. З неї випарувалася вся жвавість, і жоден кособокий пірует, який вона ще пробувала утнути, не міг приховати її теперішньої незграбності.
І тепер чим дужче вона тужилася уникнути зіткнення з землею, тим гіршими мали бути наслідки цього зіткнення.
***
Справи всередині вечірки теж пішли не на краще. По суті, справи йшли геть погано, вечірківцям те було не до вподоби, і тож вони почали ремствувати.
А хіба можна сподіватися на щось інше, коли там побували кріккітянські роботи?
Вони захопили з собою нагороду "За найнедоречніше вживання слова "Бельгія" в серйозному кіносценарії", залишивши взамін згарище, від чого Артура канудило не меншою мірою, аніж невдатного претендента на премію "Рорі", який опинився на другому місці.
— Ми б з радістю залишилися вам допомогти,— вигукнув Форд, пробираючися поміж уламків,— та не хочемо цього робити.
Вечірка знову перехнябилася, і з-під тліючих уламків долинули крики та стогони.
— Справа в тому, що ми маємо рятувати Всесвіт,— проголосив Форд,— якщо вам це здається невдалою відмовкою, то, можливо, ви маєте рацію. Так чи інакше, а ми покотили далі.
Тут він спіткнувся об невідкорковану пляшку, що якимось чудом не розбилася і спокійнісінько лежала долі.
— Ви не заперечуєте, якщо ми візьмемо її з собою? — запитав він. — Вам вона уже не знадобиться.
Заодно він прихопив і пакет чипсів.
— Трилліан? — закричав Артур надтріснутим від шоку голосом. Але в задимленому безладі він не міг нічого роздивитися.
— Землянине, час іти,— нервово проговорив Слартібартфаст.
— Трилліан? — знову гукнув Артур.
За мить із диму видибала, тремтячи, Трилліан, спираючись на руку свого нового дружка бога Тора.
— Дівчина лишається зі мною,— почав Тор. — Там, на Валгаллі , зараз таке гульбище гуде, що ми відразу ж туди вилітаємо...
— А де це ви були, коли отут усе це творилося? — спитав Артур.
— Нагорі,— відказав Тор. — Я її зважував. Бачите, політ — справа тонка, треба врахувати силу вітру і все таке інше...
— Вона полетить з нами,— заявив Артур.
— Та ви що? — вигукнула Трилліан. — Хіба я...
— Ні,— наполягав Артур,— ти полетиш з нами.
Тор утупився в нього палаючими вуглинками своїх очей. Таким чином він намагався продемонструвати божественність, яка не мала нічого спільного з чистотою намірів.
— Вона полетить зі мною,— сказав він спокійно.
— Ходімо, землянине,— збуджено сказав Слартібартфаст, смикаючи Ар-тура за рукав.
— Ходімо, Слартібартфасте,— збуджено сказав Форд і потягнув старого за рукав. Телепортер був у Слартібартфаста.
Вечірка підстрибнула і загойдалася, поваливши всіх з ніг, окрім Тора та Ар-тура, який, тремтячи, невідривно дивився в чорні очі бога грому та блискавки.
Поволеньки Артур став здіймати над собою, як видавалося, дрібненькі гороб'ячі кулачки.
— А що, захотів цього скуштувати? — спитав він.
— Ти щось там бовкнув, жевжику? — заревів Тор.
— Я сказав,— повторив Артур тремтливим, хоч як він намагався приховати свій страх, голосом,— чи не хочеш ти скуштувати цього? — і потішно помахав кулачком.
У Тора аж очі рогом полізли. Потім з однієї ніздрі появилася тоненька цівка диму, а за нею вихопився маленький язичок полум'я.
Він засунув руки за пояс.
Він випнув груди, щоб ніхто не мав сумніву, що перед ним чоловік, якого без восьмерика не завалиш.
Він витяг з-за пояса держак свого молота і підняв його над головою, показуючи величезну залізну балду. Таким чином він розвіяв усі можливі непорозуміння, що буцімто за поясом він тягає звичайнісінький тобі телеграфний стовп.