Він подивився на приятеля, мовляв: яка твоя думка?
— Ви вже вагаєтесь,— підхопила вона його погляд,— легше гроші дарувати в думках, як на ділі...
— Та що ви... я лише...— запнувся,— я лише повинен мати доказ, що ви дійсно з Товариства охорони малолітніх злочинців.
Вона говорила далі:
— Ви справді вирішили б віддати сотку людині чи людям, які знали б, чого хочуть?.. Так-от,— вона зробила рух рукою, наче виймала портмоне з кишені,— просто дали б — та й уже?..
— Але ж так,— потвердив він і жартома передав їй портмоне.
Вона поважила його на руці, оглянула і... заховала до муфти.
— Дати вам квит? — спитала, але, помітивши його серйозний погляд, повернула йому портмоне назад.
— Очевидно, ви не можете передати мені без гідних довірених свідків, що потвердили б правдивість моїх слів... Доктора 3. знаєте? Я так і думала: його всі знають... Отож заждіть хвилинку, а я прийду сюди з ним, і ви передасте прилюдно гроші для моїх малих виродків.
Вона подала по-товариськи руку обом мужчинам і вийшла.
За кільканадцять хвилин замість дівчини й доктора 3. увійшов у залу "експрес" (той самий, що не знав, що з грішми робити), вручив приятелям запечатаний конверт і вийшов.
В конверті було сорок злотих і клаптик нотного паперу. На папері стояло: "Я взяла тільки шістдесят злотих — стільки потрібно мені на плащ. Сорок злотих вертаю. Я не є ані голова Товариства охорони малолітніх злочинців, ані злодійка. Вчусь співу і мрію про сценічну кар'єру. Завтра обіцяли відрекомендувати мене директорові опери, а до цього потрібно було, звичайно, нового плаща, бо директор зі зле одягненими кандидатами навіть говорити не хоче. Від цих шістдесяти злотих може залежати вся моя кар'єра. Грошей не просила впрост тому, бо боялась, що ви не повірите мені. Гроші (як буду славною співачкою) постараюсь віддати на фонд охорони малолітніх злочинців. Поки що дуже дякую".
Оптиміст розсміявся:
— Перші ліки на твою хворобу досить дорого коштували тобі: у сьогоднішні часи шістдесят золотих...
— Але я не жалію,— відповів той,— тепер бодай знаю, чого хочу.
— Цікаво?..
— Хочу відшукати цю малу хитрунку і, оскільки вона має вокальні здібності... помогти їй зробити сценічну кар'єру. А може...— і лукаво усміхнувся.
1934