Зерно і полова

Страница 7 из 10

Кропивницкий Марк

ЯВА 4

Ті ж і Ванька.

Ванька. І не сволоч же ти, Митька? Сказав: заразом підемо; я зайшов за ним, а його давно вже нема... Хвокуси? Дай я їм покажу сього хвокуса!..
Декотрі. Хіба ти тямиш?
Ванька. Я можу... Дай, Митька, я їм покажу.
Митька. Ти іщо не зовсім окуратно можеш.
Ванька. Ов-ва!.. Ось дайно карти. (Бере карти і робить хвокуса зовсім незграбно). Ну, скажіть, яка перша карта?
Лукія. Король бубновий.
Ванька. А се ось: хлап виновий, а се... се сімка жирова.
Декотрі. Ніт, бо вісімка.
Другі. Еге, він підглядає карту! Спершу подивиться, а потім ніби вгадує.
Ванька. Де підглядаю? Коли?.. Зовсім не підглядаю.
Митька. Отдай карти, как ти іщо не провзошол...
Ванька (не дає). Та постривай-бо!
Митька. Нєт, Ванічка, не хвастай... Отдай, гавару, карти.
Ванька (ховає карти). Не дам!..
Декотрі (регочуть). Ну вже й хвокусник! Спершу підгляне, потім вгадує!..
Ванька. Думаєте, Митька не підглядає?
Декотрі. Авжеж ні.
Ванька. Ба підглядає!.. Отакечки поверне карти обличчям до себе, а потім кожну і називає... Кожен раз, як ховає карти за спину, гляне на карту й назве її.
Декотрі. Он як!.. Ну й хвокус!.. Я думав, що він справді одводить очі.
Митька. Вся сила в проворстві і хватці.
Ванька. Він як грає у карти, дак хвацько пересмикує карти.
Митька. Ну, єто ти брьош!..
Ванька. Може, ти брьош, а не я?
Лукія. Ану, ще заведіться!..
Ванька. Він казав, що й мене вивчить вигравати...
Декотрі. "Вивчить вигравати"? Хіба він виграв хвокусами?
Ванька. А ви думаєте як? Пересмикував карти... Доки промовить: єн, цен, дрен — і пересмикує. А то ще й по прикметам.
Митька. Ванька! Не вєрте йому, господа, он п'яний!.. Совєтую тибє помовчать!..
Ванька. Чого я буду мовчати? Скажеш, що ти мене не підмовляв, щоб я йшов за тобою в город? Каже: "Я навчу тебе, як гроші вночі заробляти..."
Митька. Мало чаво в шутки не гавориться...

ЯВА 5

Ті ж, музиканти і 1-й парубок.

1-й парубок. Ось вам і музики.
Яшка (музикант). Как дєньги в карман, так і Яшка на лицо.
Гаврик. Ну да, такоє опреділеніє пойдьоть наповсігда. А то кой-котрі завели моду не платити.
Яшка. Жулики которі, через те й не платять.
Гаврик. Достометні шкарпійони, либо хуже того!..
Яшка. Што ж, почньом з польки.

Сідають під хатою, починають грати, дівчата і хлопці танцюють.

Ой їхав, їхав, їхав,
Чом до мене не заїхав?..

Гаврик (примовляє),

А я тебе дожидала,
З помийниці воду брала.

Яшка (програвши яку хвилю, знов примовляє. Аж доки не скінчать грати, примовляють почергово). З помийниці воду брала, Вареники учиняла...
Гаврик.

Ой ти їхав, а я спала,
Ой ти свиснув, а я встала.

Яшка.
Та забула попитати,
Чого їхав коло хати.

Гаврик.

Ой ти дуб, я береза,
Ой ти п'яний, я твереза.

Яшка.

Ой ти старий, я молода,
Тим меж нами незлагода.

Гаврик.

Тарас коня напував,
Дзюба воду брала.

Яшка.

Тарас дзюбі заспівав,
Дзюба сподобала...

Гаврик.

Тарас коня напував,
Дзюба воду брала...

Яшка.

Тарас дзюбі вибив зуби,
Дзюба к чорту впала...

Митька. Ану, розступіться, абиякі, нехай потанцюють он які!.. (Починає танцювати).
Декотрі. Ну й ловко ж ногами перебирає!..
Другі. В городі навчився... Город до всього приведе.

Декотрі.До всього павука!..

Дівчата. Ану, Лукіе, з вивихом.
Митька. (показує рукою). Пажалуйте,Лукея, сдличиться!..

Довго танцюють. Зупиняються.

На первой раз хоть і достаточно.
Лукія. Ой, заморилася як!.. (Витирає лице хусточкою і, доки танцюють другі, одходить з Митькою набік).
Яшка (примовляє).
Не виросте вище кропу лобода,
Та не буде краще попа попадя.
Митька. Как же вона сказала?
Лукія. Пізніш, каже, прийду, а зараз не можна... Миндруса дожидає.
Митька. Каково?
Лукія. Та Хвилимона ж.
Митька. Вот странно і вдивительно!.. Гаварать, що будто би на Хвилимона усі дівчата засматруються!.. Не понять нікак, што в ньом антиресного!..
Лукія. Котрі придурковаті, ті й задивляються...
Гаврик (промовляє).

Піп у церкві книжечку читає,
Про попадю все думоньку думає.

Лукія. Глядіть же, гарненько її вишустріть, як прийде!
Митька. Поверте, моя красотка, за словом в карман не полізу!
Яшка (промовляє).
Читав, читав книжечку, перестав.
Аж приходе додомоньку — попаденьки не застав.
Лукія. Якщо не образите її при людях так, щоб вона і очей більш не з'являла у нашім селі, то не буду виходити до вас увечері,— чуєте?
Митька. Слішу достаточно і понімаю, прекрасно понімаю!..

ЯВА 6

Меж дівчатами з'являється Килина, а оддаля Хвилимон і Йосип.

Лукія (побачила Килину). Гляньте, гляньте, ондечки й вона!
Митька. Да, єто точно, што вона, ми зустрічались!..

Музики перестають грати.

Яшка. Так можна і втомитися. Гаврик. Даже і очень...
1-й парубок (підходить до музик з пляшкою). Пора почастуватися.
Килина. Добривечір вам та Христос воскрес!
Всі. Воістину! Воістину!..
Митька (до Лукії). За нею цельной хвост, зовсєм на городськой хвасон: аж два кавалера! (Підходе до Килини), Наше вам почтеніє!.. (Простягає руку).
Килина (не дає руки). Я вас... либонь не знаю. Ви хто ж такі?
Дівчата (промеж себе). Як чепурно зодягнена...
Митька. Я хто такой? Всьо тот же прежньой, нискольки не другой... Невжлі не познали?
Килина. Зовсім ви мені не по знаку.
Митька. А в сквері, што на Катеринославській?..
Килина. Що ж таке в сквері?
Митька. Що?.. Як вчились у мадистках?
Килина. Та що з того?
Митька. У єтой, как вона? Вота, што коло мосту... направо...
Килина. Мостів в городі багато, а модисток ще більше.
Митька. Так я вам другой случай предоставлю. Ви з лакейом Сенькою із пивной, которая зветься Ялтинською, знакомство імєли?
Килина. Вам же яке діло до того, з ким я знакомство мала?
Митька. І любов з ним завішували?
Килина. А ви що ж: підглядали чи підслухували?..
Митька. Потому што вас упознал. Скольки разов ми з вами пиво пили і мороженим я вас вгощал.
Килина. Ні разу! Я з вами ніколи і нігде не зустрічалась... Не прилипайте, пожалуста.
Митька. Што ж ви так хвазаномію копилите?
Килина (до всіх). Скажіть йому, будь ласка, щоб не чеплявся до мене. Зродувіку я його не бачила!..
Митька. Не бачила? Как не бачила? (Наступає на неї).
Хвилимон (одштовхнув його плечем). Одійди, одійди, не налазь!..
Митька (задьористо). Я говору, што знаю, а ти, брат, осади!..
Хвилимон (знов одштовхнув його). Гляди, щоб я тебе не посадив.
Митька. А ти їй как: брат, сват чи кака родня?
Хвилимон. Хто б я не був, а ти не налазь, доки мордяка не бита!..
Митька. Ти заступаєшся за неї, заступаєшся?.. А знаєш, за кого ти заступаєшся?
Хвилимон. Знаю!..
Митька. Вона городська шлюха!..
Хвилимон (б'є його по морді). Брешеш, розсукин син!..
Килина. Ах!.. (Схопилась за голову). Чи не за сим мене кликано на гулянку?