СТО ДІБРОВ
Жолудь-жолуденко
з дуба впав.
Де упав — дуб устав.
А з того дуба — сто жолудів,
а з тих жолудів — сто дубів,
а з тих дубів — сто дібров.
Жолудь-жолуденко,
будь здоров!
ПРОЗОРІ ДЕРЕВА
Холод позалягав, побілів, посклився.
Дерева повідчинялися
і столи прозорими,
Назбирала діброва
осіннього жару,
щоб не холодно жолудям було.
ЇЖАК
їжак у кущі шарудить,
а кущ і собі шарудить,
а дощ шарудіння збира,
а вам діти, спати пора.
КЛЕНОВЕ ДИТЯТКО
Листя-жовтятко,
кленове дитятко,
летить собі за вітрим,
не знає, де сісти.
— Сідай за горою,
де сонце сідає.
За горою кам'янок,
за синім Дунаєм.
СКОРО СНІГ
"Скоро сніг, скоро сніг",—
у дзвіночки синиці дзвонять.
А грибам ще не хочеться снігу,
та що поробиш, у вербове дупло
перебиратися треба.
"Тут і так тісно",— слимаки обзиваються.
Але посунулись І світлячка
на середину стелі примостили.
СІЧЕНЬ
Січень-сікач
би багато насік.
Насік з морозу гілок,
та запріг снігура у візок,
та привіз до Вітра-брата,
поскладав у холодній хаті.
До весни іще довго жити,
буде чим у печі топити.
КРИНИЧКА
Однієї ночі,
коли я міцно спав,
усе довкола забіліло.
На ранок — сніг і сніг,
тільки криничка чорна.