Я відав господарською частиною та постачанням, але так виходило, що "постачались" хлопці самі і на мене не звертали ніякої уваги.
Операції проти Чухрая розпочалися незабаром.
Коло села наші дозорці запримітили чотирьох озброєних верхівців. Почали зупиняти, а ті стріляють. Тоді й дозорці почали стрілянину. Унаслідок цієї операції принесли до села важко пораненого бандита та осідланого коня привели.
Пройшла чутка, що у графському лісі отаборився Чухрай.
Справа серйозна. Ревком розклеїв наказ, що Запалівка з околицями оголошується в стані облоги.
Операції розпочалися. Я не брав участі в боях, як "інтендант", але добрі чоботи та одежа на нашому військові після бою в графському лісі переконали мене, що мої інтендантські здатності, певне, матимуть застосовання.
Розгром Чухраєвої кінноти — от що зробило ім'я ЯпШД Перцеві.
За місяць-два великий район був звільнений од Чухрая, а через якийсь час у Запалівку прибула перша червона частина — півста кіннотників.
Ми довідалися, що столичні газети широко рознесли славу про Яшку. Його ім'я друкувалося великими літерами, й іменували його командиром Незаможницького полку.
По першій пороші наш штаб переїздив із Запалівки до залізничної станції.
— Що далі будемо робить? — запитав я Яшку.
— Я буду полком командувати, а ти керуй господарською частиною...
Яка самовпевненість у людини, що три місяці тому вперше навчилася стріляти з маузера!
— Який же в біса з тебе командир полку?
— Адже ж Чухрая побив!
Я замовк. Що я міг сказати на це? "Заморочилась голова у Яшки, занадто високо піднесла його хвиля",— думав я і вже не затівав більше балачок.
Яшка тепер зник з обрію. Його ім'я не друкують газети на першій сторінці великими літерами і не друкуватимуть, певне, бо героїчна епоха революції минула, а героїзму самого Яшки не вистачить, щоб постійно сяяти зорею на історичному небі.
Проте ім'я Яшки Перця викарбувано на "скрижалях" під рубрикою "Запалівська історія", а мене, дійсного творця цієї історії, ніхто не згадає...