Брус (привітавсь. Глухуватим голосом). От що... Ніна (сяючи очима). Ну-у?
Брус. Я прийшов сказати ось про що... х
Ніна (в тон, з гумором). Що беручи на увагу міжнародний та внутрішній стан СРСР, а також сланні директиви Комінтерну...
Брус (нахмурився, серйозно). Ось про що: за тиждень починається перевірка в партії. Ніна (жартівливо). І тому ви пропонуєте припинити, а цей тиждень наше кохання, не ходити гулять, не бачитися, а,навпаки,— нагнати на себе піст, читати Марксів "Труд і капітал" і каятися, каятися, так?
Б р у с. Ні, я пропоную не крити далі нашого кохання, не ховатися з ним, немов з чимось краденим, а об'явити І поставити його на легальний і громадський стан. Точніше: сказати про все Радобужному, а я скажу бюрові нартячейки.
Ніна (серйозно). Не треба тепер цього робити, Брусе!
Брус. Треба!
Ніна. Не треба, милий!
Ё р у с. Треба нарешті розв'язати стару задачу з трикутником просто, чітко, по-більшовицькому.
Ніна. Згодом вона сама розв'яжеться просто, зрозуміло і, коли хочете, по-більшовицькому.
Брус. Буде пізно! Треба тепер!
Ніна. Чому тепер?
Б ру с. Тому що я хочу прийти на перевірку без жодного темного кутка навіть в особистому житті. Всі вікна І двері розчинені! Всі мислі й почуття на видноті! Будь Іаска — перевіряйте!
Ніна. Так і зробіть! А щодо кохаиння, то не забувайте, що воно й моє. А я хочу перевіряти його сама. Перевірте і ви його, Брусе, самі кілька раз перевіртесь, і тоді вже, як глибоко впевнитесь, що воно, як неп у вас, всер йоз і надовго...
Брус. Я вже упевнився! Моя любов не неп!
Н і н а. Он бач!
Брус. Моя любов... це друга для мене революція. Особиста.
Ніна. Ще гірше! Брус. Чому?
Н і н а. А тому що... Між іншим, це правда, що молоді революціонери більше люблять революцію, коли вона заборонена?
Б р у с. То есери любили так її та анархісти, а я хоч і молодий, проте більшовик. Ніно! Без жартів! З трикутника треба вийти! На простір!
Ніна. Не тепер.
Б р у с. А коли? Коли ж?
Ніна. Трохи згодом. Послі.
Брус. Чому послі?
Н і н а. А тоді скажу.
Брус. Ніно! Ти знаєш, як я ставлюсь до Радобужного як до партійця? Я мушу сказати про це на перевірці...
Ніна. Без тебе вилучать! Не треба!
Б р у с. Я не зможу сказати, аж поки не перестану красти тебе у його!
Ніна поцілувала його.
Ну от... Виходить, знов буза. Що ж робити? Ніна. Що? Та хоч раз поцілуйте!
Брус обняв її.
21
Вернувсь Радобужний. Завмер на порозі.
Брус (цілуючи Ніну). Ой! Якби ж отак сказати... Ра* добужний, я люблю Ніну...
Ніна. Ой, якби ж то — а я люблю Бруса, Радобужний, сказати! ^
Непомічений Радобужний навшпиньках вийшов в столову. '
Ніна (почувши скрип, одкинулась). Тут десь Таня, Іди і жди мене.внизу...'Я зараз вийду... Підемо скуповуй ватись. (Побігла в спальню).
Брус пішов.
22
Увійшов Радобужний:
Мовчок, Радобужний! Поки що мовчок!.. І це буде золотий мовчок! (Гукнув). Таню!
23
Таня й Ніна на дверях. Ніна вхопилась за одвірки: — Ти?
Радобужний (з докором). Друга б сказала!.. Ніна (через силу). Що?
Радобужний. Нагадала б!.. (До Тані). Скільки я вам казав, що коли йду з доповіддю або на завод, то щоб Давали кепку, блузу... Ху-х! Довелось з півдороги вернулись. (Одяг блузу, надів кепку). Прекрасно! (До жінки). Коли вже так хочеться, то кажи!..
Ніна (померкла). Про що?
Радобужний. Скільки тобі треба грошей на ювілей...
Ніна (ожила). У мене ще є.
Радобужний. Ще краще! Справляй! (Пішов).
ДІЯ ДРУГА 1
У Радобужних відбувалась вечірка. Кухман підпоював жінок вином. Одна дівчина, видно, уп'яніла, плеснула в долоні:
— Товариші!
Кухман. Тихо! Слово має майбутня "великосовет-ская" дама.
Дівчина. Товариші! Я п'яна! (Засміялась і сіла).
Кухман. Хо-хо! Перша щира промова, що я чую за останні два роки нашого громадського життя. (До дівчи-Аи). Але, Іронько, моя малютко! Тепер щирих промов не кажуть. (На сторону Бруса),. Тепер навіть п'ють нещиро. (На сторону Радобужного). А коли й щиро, то мовчки.
Радобужний (стеживши непомітно за Брусом, показав на невипиту чарку). А вй яік, Брусе, щиро, чи?..
Бір у с (повернувся до нього. Допив). Мовчки й щиро.
К у х м а нова жінка. А любите як?
Радобужний. Теж мовчки, нишком любить... (Коли ж Брус допитливо глянув, додав)... випити...
К у х м а н о в а ж і н к а. Та ні! Я за любов, за кохання спитала.
Радобужний. А-а!.. За любов не знаю. За любов нехай він сам скаже. (Засміявся з робленим гумором, чокнувся Брусової чарки). Ну, будьмо!
Вихопилась І р о ч к а, зареготалась:
— Я знаю! Я скажу!.. Товариші! Ніна Костівна і товариш Брус зраджують нас. Вони змовляються... втекти.
Кухманова жінка. Ані подобинки!
Кухман. Товариш малютко! У вас, як ув Овчара, почались галюцинації. Мій вам рецепт: випийте і занімійте.
І р о ч к а (послала на сторону Радобужного пальчиками поцілунок). Попереджаю мого Андре!.. Мого зава! Сигналізую небезпеку... от!
Кухман. Товариші! Я колишньої партії есерів бомбометальник і словометальник, себто бомбист і пропагандист, тому язик мій...
Кухманова жінка. Ворог твій...
Кухман. Навпаки — друг мій і руки завжди мені слухняні, навіть тоді, коли голова моя і ноги п'яні — вони тверезі й слухняні. Отож пропоную, щоб надалі всі тости виголошував я...
Звичайно, оплески, голоси:
— Просимо!
Кухман. Перше, пропоную тост за себе!
Сміх.
І р о ч к а. Браво! Браво!
Кухман. Хоча б з тих міркувань, що за себе людина п'є завжди щиро, а я хочу сьогодні пити щиро. Так-от. Товариші й товаришки. Скоро вийде сорок років, як в одному містечку, що до його жодна ще влада не поверталась, та, мабуть, і не повернеться передом, у злиденного каменяра Кухмана народився син Антип, себто я...
І р о ч к а. Браво! Браво! Біс!
Кухман. На превеликий жаль, малютко, я цього номера повторити не можу, навіть коли б ви погодились стати мені за матір. Інше діло зробити це без додатка "ся", себто народити. Будь ласка, ще можу...
Кухманова жінка. Антишко! Не мели зайвини!
Кухман. Так-от. Батько мій був каменяр, і весь рід наш каменярський. Батько мій носив каміння на спині, жінка моя носить каміння на пальцях, я його ношу, здається, в печінках. І взагалі, ми всі отут каменярі, бо Андрій Оверкович носить каміння на серці, товариш Брус, наприклад, за пазухою... Отже, вип'ємо, товариші, за носіїв каміння: кожен за себе, щоб пилося щиро!