Дiти, що народилися в пiдземеллях, в захватi простягали руки до Сонця, жадiбно дивлячись на небачене явище... Та навiть дорослi, що пам'ятали своє тьмяне червоне свiтило, яке не давало нi свiтла, нi тепла, вiдчувши животворне тепло Сонця, були щасливими. Вони знали, що тепер довгi мiльярди рокiв можна жити i спокiйно працювати. Крiм того, блукаючи в мiжзоряних просторах, розумнi iстоти знайшли подiбних до себе — людей Землi.
Струмки Розуму зливались в потужну рiку, яка, безперечно, вела в океан Безкiнечностi.
Починався новий перiод iснування розумних iстот в системi Сонця. З Землi на нову планету вилiтали кораблi з iнженерами i вченими, якi бажали ознайомитися з високою культурою своїх космiчних братiв.
« Первый Предыдущая Страница 14 из 14