Шон стояв назовні на траві, викрикуючи:
— Вгадайте вагу пані. П'ятдесят пенсів спроба. Приз 50 фунтів переможцю. Заходьте, заходьте! Здрастуйте Професор! Хіба мама виглядає не кричуще?
Тріксі захихотіла та гордилася жартом.
— Я вважаю, ніхто не зможе вгадати правильно, — сказала вона. – Хочете спробувати?
— Звичайно, — ввічливо сказав Ендрю. Він думав, що у цьому оформленні Тріксі більше, ніж коли-небудь схожа на Мейбл Браун. – Здогадуватися треба у кілограмах чи фунтах?
— О, я приймаю в обох, — сказала Тріксі. Вона весело вказала на дві ваги для ванної кімнати на траві позаду її крісла. – Приходьте у чотири години, я зважуся на обох, а Шон прокричить ім'я того, хто вгадав найбільш точно.
Ендрю заплатив за них трьох і всі вони зробили свої здогадки. Ендрю у стоунах, Сташ у фунтах [45], а Ейдан вказав сто кілограмів, тому що думав, що це дуже багато. Тріксі сердечно сміючись, старанно записала їх здогадки у зошиті та сказала їм, щоб були десь поруч біля чотирьох годин.
Вони залишили Шона, що кричав, та Тріксі, що сміялася, та пішли до наступного намету, де були конкурсні претенденти. Це було саме те, куди вони хотіли потрапити.
Глава 16.
У тьмяному, спекотному, трав'янистому просторі у середині намету, були поставлені довгі столи, старанно вкриті бездоганними скатертинами, ніби хтось готувався до банкету. На них були розміщені вказівники. Деякі були дуже рідкісні, на кшталт "Кращий букет з польових квітів". Ніхто не виступав у цій номінації, окрім Мері Сток, дев'яти років. Вона виграла Перший, Другий та Третій призи за чудову колекцію кульбабок. Яскравим контрастом виступали "Найкращі саморобні роботи", які вкрили більшість довгого столу. Там були картонні конструкції, створіння фірм Meccano, Lego Daleks, зроблені з ящиків для сміття та різного мотлоху, з колесами, з ногами, якісь штукенції, що зловісно випускали пару. Над ними всіма височів високий, схожий на людину срібний робот, зроблений найбільш бездоганно та акуратно. Його сині очі блимали, а механічний голос казав:
— Я Робот Епплбі, до Ваших послуг, пан чи пані. – Тоді від підняв руку та вклонився.
— Вау! Дивіться сюди! – сказав Ейдан.
Перед роботом була золота картка: "Перший Приз, Шон Епплбі".
— О, добре! Шон буде задоволений! – сказав Ейдан.
Вони втрьох дивилися на Шонового робота, посміхаючись посмішкою родинної гордості, якусь мить, перш ніж направитися до "Найкращі домашні джеми та чатні" – де Ендрю помітив, що місіс Сток виграла Другий Приз за чатні з томатів, які він наказав їй зробити – та попрямували до "Найкращої Вази з Квітами".
Там було багато ваз і всі вони були вражаючими, але жодна, як знали Ендрю або Ейдан, не виграла. Вони помітили, із сумом, що не було жодної Призової картки навпроти вази, позначеної Т.О'Коннор.
— Місіс Бланчард-Сток завжди виграє у цій номінації, — з огидою сказала Сташ. – Вона також одна з суддів. Це не чесно. Будемо сподіватися, що тато, принаймні виграв "Краща Єдина Троянда".
Але, на жаль, коли вони дійшли до тримачів троянд, які стояли вишукувані, то виявили, що золота картка Першого Призу знаходилася біля неохайної золотисто-жовтої троянди, що належала Містеру О. Брауну. Місіс Бланчард-Сток виграла Другий та Третій Призи за червону та білу троянди, обидві цілком звичайні. Тарквінова троянда, з ідеальними вершковими завитушками та ніжно рожевими краями, взагалі нічого не виграла.
— У мене є гарна думка — переставити картки! – сердито сказала Сташ. – Думаєте посмію?
Ейдан помітив Тарквіна з іншого боку столу. Він глянув на нього, збираючись сказати Тарквіну, що його троянда була безумовно найкраща, і зрозумів, що обличчя, що визирало поміж тримачів троянд, не було Тарквіновим. На ньому не було бороди і воно виглядало підступним.
— Не смійте нічого робити, — сказав Пак.
Ейданова рука злетіла до талісману на його шиї. Він все ще був там. Коли його пальці торкнулися талісману, Пак зник.
Вони підійшли до наступної, пекарської, секції, яка пахла смачними тістечками та новим хлібом. Справжній Тарквін був тут, підпираючись однією милицею, він весело посміхався, спокійно сприймаючи виниклу ситуацію. Він сказав їм:
— Принаймні, я виграв "Найкращий бісквіт". Як компенсацію, ось так. І також Другий Приз за "Скеляне тістечко".
— Не думаю, що містер Браун їсть тістечка, — пробурмотів Ендрю.
Ейдан лояльно сказав:
— Я думаю, Ваші троянди найкращі!
— Так, тебе ошукали, тато, — сказала Сташ.
— Не бери в голову. Завжди є наступний рік, — сказав Тарквін.
Тарквін підійшов із ними до наступного столу в задній частині намету, де були овочі. Тут було найбільше претендентів. Коли Ейдан торкнувся столу, він помітно заскрипів прямо під вагою Призів за: "Кабачки", ‘Найбільші Боби", "Зв'язки Найкращої Моркви", "Найкращі Коробки Різноманітних Овочів", "Цибулі" та відображав обережно очищені коріння – не кажучи про навантаження від Призу "Фрукти" у іншому кінці. Здавалося, що люди у Мелстоуні присвятили весь рік вирощуванню Призовою Продукції.
На півдорозі стояв містер Сток. Він склав руки, а його сердитого погляду було достатньо, щоб згорнути Приз за "Салат-латук", або підсмажити "Найкращу Цибулю".
— Ви лишень подивіться на це! Тільки гляньте на це! – сказав він їм.
Він стояв перед екологічним дирижаблем. Той був величезний та без картки. Поруч із ним був ряд кабачків інших людей, деякі товсті та жовтуваті, деякі майже такі ж великі як дирижабль, деякі тонше те зеленіше, і жоден з них не отримав жодного призу. За ними, був цілий ряд блідих, прямих кабачків, що належали Містеру О.Брауну, які отримали усі три Призи.
— І ти також, мій друже, — із сумом сказав Тарквін.
— Це скандал! – сказав містер Сток. Він провів їх вздовж столу, вказуючи кожну групу овочів, повз яку вони проходили. – Жодного призу за моркву, — сказав він. – Нічого за цибулю, у той час як огірки та томати…! Навіть моя картопля, і я клянуся, вони найбільші! Цей містер Браун отримав Перший Приз майже за все тут!
Сташ спробувала бути тактовною.
— Можливо, — сказала вона, — цього року вони давали призи не за розмір, дядько Елі. Вони могли давати за їстівні… — містер Сток відповів на це таким поглядом, що Сташ замовкла, кашлянула та подивилася на свій годинник. – Ендрю, — сказала вона, — нам краще піти. Ронні Сток зараз прибуде і я сказала, що буду там…