П р о к і п С в и р и д о в и ч . Толкуй! По-моєму, оті панські науки та примхи тільки перекрутили дочку: кому вона потрібна з своїми переборами? Який її дворанин візьме? Дворанин чи офіцер шукатиме жінки гарної, а наша П р о н я, нівроку, на тебе схожа! (Махнув рукою).
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Що ж це, ти знов мене уїдати? Ото напасть! Заслужила!
(Чути дзвін.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та годі, не сердься; вже до вечерні дзвонять... (Хреститься), Піти, так щось ноги болять... може, бог простить уже.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та і П р о н я ж просили, щоб конешне дома були, не виходили...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Що ж там?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Про те вже вони знають... Либонь, гостя якогось важного приведуть.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . А! То давайте чаю або горілки.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Горілки і не думай, бо П р о н я сердитимуться, як побачать.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Що ж це? Уже ні з'їсти, ні спити не можна? Та це через великорозумну дочку життя нема: і то не так, і того не роби, і туди не ступай, і в тім не ходи, і так не говори! Ох, ох, ох!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. А тобі для дочки важко і приятність зробити? Одна ж тільки.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та одна ж, та й та нас "урається; все гримає, що ми прості, по-мужичи говоримо, соромиться батька й матері... ох, ох, ох...
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Правда, та що ж робить, Коли ми уже до них не підійдемо? Вони вже під панську стать пішли...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та панія ж, а не дитина!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Зате ж розумні!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Ет! Отой пенціон у мене ось де! (Показує на потилицю).
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Ти знов уже почав?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та й мовчу ж... Та давайте ж хоч чаю абощо!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Химко, Химко!
ВИХІД III
(ТІ ж і X и м к а.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чи самовар готовий?
X и м к а. Ні, ще не ставила.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Так наставляй же зараз.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Слухай, як укинеш жару, то збігай, будь ласка, у церкву до дячка та попроси трошки табаки.
X и м к а. Збігай! Близький світ!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та що це ти вередуєш! Куди ж вона, у вівтар ускочить, чи що?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та я й мовчу... Так подавай же хоч самоваря скоріще!
X и м к а (зачиняючи двері). Своєю душею не нагрію" як закипить, то й подам.
ВИХІД IV
(Ті ж і П р о н я.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Де це ви, доню, ходили?
П р о н я. На Хрещатику була: ось для вас покупку принесла.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Що ж там?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чи не черевики купила?
П р о н я (розвиває папір і виймає чепчик з червоними стрічками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надіти матері на голову).
(Мати одхнляється.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Що це ви, дочко? Схаменіться! Чи годиться ж мені на старість убратись у чепчик, та ще з червоними стрічками?..
П р о н я. Така саме мода.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Пізно вже мені, дочко, до тих мод призвичаюватись!
П р о н я. Ну, вже як хочете, а оту міщанську хустку з ріжками скиньте!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. І мати, і бабка моя таку носили, у такій уже й мене в труну положите..,
П р о н я. Та що ж ви зі мною робите? Говорить не вмієте, ходить як люде не вмієте; у хаті й кругом простота, то хто ж до нас з благородних і зайде?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Простота, Проню, не гріх.
П р о н я. Так нащо ж було мене по-благородкьому вчити?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Правда і то — пенціон! (Чуха потшшцю).
П р о н я. Та не ходіть і ви, тату, розхристаними!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Жарота ж тепер.
П р о н я. То що, а все негаразд. Он сьогодні буде у мене благородний кавалер; мене свата і прийде просить руки.
П р о к і п С в и р и д о в и ч і Явдоха Пилипівна. О! Хто? Хто?
П р о н я. Голохвастов.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Чи не цилюрник з-за Канави?
П р о н я. Не цилюрник, а палінмахтер: образованний, гарний, багатий.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та чи багатий же? Розпитайтесь добре!
П р о н я. Що ви знаєте?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . А правда, що дочка краще знають.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та про мене.
П р о н я. Глядіть же, щоб усе було гаразд.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Добре, добре! Я зараз пошлю за горілкою.
П р о н я. Горілки?! Ви б ще цибулі або путрі поставили!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. А то чого ж, доню?
П р о н я. Чімпанцького треба: так водиться.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та то ж дороге; та ми коло нього не вміємо й ходити.
П р о н я. І того жалієте для дочки!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Господь з вами! Старий...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та я й нічого... Ось і гроші. (Виймає пуляреса, у платок завірченого).
П р о н я. Дайте Химці, а я напишу... та дивіться, як буде у вас гість, то щоб тітка не притетюрилась!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. А що ж їй робить? Не ва-гнати ж сестру?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та вона не помішз: лишній родич у хаті.
П р о н я. Добрі родичі, що не знаю, як і одкадитнся! Нагноїть у хаті, розговори заведе такі! Гнилицями насмердить, уп'ється.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та, може, ще й ие уп'ється.
П р о н я. Може? Ви мене заріжете з вашою ріднею!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Не годилося б так, бог з вами!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та вона й не прийде.
П р о н я. А як прийде?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Ну, вже не знаємо.
П р о н я. Тож-то, що не знаєте: чистая мука з вами! Та й ви самі, тато з мамою, більше б у пекарні сиділи, а то й ви часом ляпнете таке мужицьке, просте...
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Вибачайте вже нам, дочко: на панію не виховувались...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . В пенціоні не були...
П р о н я. То все ж таки можете хоч трошки модніще себе держати: он буде зараз такий образованний, вчений...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . То мені хочеться послухати розумних речей; страх як люблю розумних людей!