С е к л и т а. Спасибі, що не забув!
С т е п а н. Де вже нам забувать!
С е к л и т а. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла).
С т е п а н (поклонився всім і тихо до Галі). Здрастуйте, Ганно Івановно!
Г а л я. Здрастуйте! (Подає руку).
С т е п а н (зиркнувши на Голохвостого). Чого цей ланець тут?
Г а л я. То, С т е п а не, горе моє!
С т е п а н. Як? Що таке?
Г а л я. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!
С т е п а н. А мати що?
Г а л я. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий...
С т е п а н. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.
Г а л я (радимо). О, невже? А він тут ману пуска.
С т е п а н. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!
Г а л я. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!
ВИХІД XIII
(Ті ж і М е р о н і я.)
М е р о н і я (вся в чорнім, зап'ята в хустку по-чернечому). Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом). Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче).
Г о л о х в о с т и й (до Марти). А ето хто? Черниця?
М а р т а. Та то вона зверху тільки!
Г о л о х в о с т и й. Значить, бонджур, калісон, мерсі!
У с т я . А це по-якому?
С е к л и т а (встає). Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем удете!
М е р о н і я. Ой боюсь гріха!
Г о л о х в о с т и й. Гріх у міх, спасеніє в торбу!
М е р о н і я. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!
С е к л и т а (підносить чарку). Випийте, кумцю, гріха збудетесь.
М е р о н і я (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?
С е к л и т а. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в Д р у г і руки!
У с т я . Та пий у мою голову.
М е р о н і я. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П'є).
Г о л о х в о с т и й (схоплюється).
Ой черничко ж моя,
Шепотушко моя,
Дай з тобою покручуся,
Коли ласка твоя!
(Обніма і крутить її).
М е р о н і я. Ой, ой! Отиді, сатано! (Г о л о х в о с т и й цілує її.) Ой пропала я! Аки геєна огненна... Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).
М і щ а н к и. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!
Д р у г і. Як вогонь! А гарний!
М а р т а (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?
С е к л и т а (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Г о л о х в о с т и й, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.
М а р т а. Гарний, гарний!
С е к л и т а. І багатий... Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).
М а р т а (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).
У с т я . Побий мене святий хрест, як скажу!
М е р о н і я (наближається). Про що це вона вам шептала?
У с т я (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?
М е р о н і я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму... Заціп мені язик, святий Мовчало!
(Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.)
С т е п а н (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і туї! Видержать більше несила... Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити). Прощайте, Секлито Пилиповно!
С е к л и т а. Чого се ти? Куди?
С т е п а н. Та там робота єсть...
С е к л и т а. Та посидь ще: закуси, випий!
С т е п а н. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!
С е к л и т а. Як знаєш... (Одійшла).
С т е п а н (до себе) Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).
ВИХІД XIV
(Т і ж без С т е п а на.)
С е к л и т а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
Д е я к і. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стульці не всидять!
С е к л и т а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі і столи ті одсовуй к бісу!
(П и д о р а стеле килима, М а р т а бере стільця і ставить посередині.)
У с т я Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
Сідають, С е к л и т а на стільчику.
В с і. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Г о л о х в о с т и й. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.
Г о л о х в о с т и й. Чому? Преподобниці не приймуть?
У с т я . Преподобниці, може, й приймуть, а що свяіі, то виженуть!
Г о л о х в о с т и й. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
С е к л и т а. Сідай, сідай! Тепер уже можна? Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: ще жених і молода; Г о л о х в о с т и й посватав.
Г а л я. Мамо! Не робіть цього... слухайте, що я вам скажу...
С е к л и т а. Після! Мовчи тепер та диш.
Г о л о х в о с т и й (набік). Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
М і щ а н к и (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите...
Г о л о х в о с т и й (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами... розговор був... Когда ще судить бог сватов прислати...
С е к л и т а. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
Г о л о х в о с т и й (набік). Оце взяла в лещата!
У с і. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
В с і (співають).
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в однім болоті,
П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
С е к л и т а. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
В с і (співають).
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
І кумочко, і голубочко!
Звари мені порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!
Кума моя, люба моя, моя душечка!
С е к л и т а. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!