Г а л я (вириваючись). Ой, що ви?
ВИХІД IX
(Ті ж і С е к л и т а.)
С е к л и т а. А! Договорилися, значить... Ну, й помагай вам боже!
Г о л о х в о с т и й (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!
Г а л я (з сльозами). Що ж я, мамо,— начепився!
С е к л и т а. Та годі вже, годі, тепер нічого... От готуй лишень страву, бо вже куми йдуть... (До Голохвостого). А вас уже тепер не пущу з хати од страви, як хочете!
Г о л о х в о с т и й. Та я б радніший, Секлито Пилиповно, і ночувати, когда б не... (Набік). Попався жучку в ручку.
ВИХІД X
(Ті ж, куми й П и д о р а.)
(В хату входять М а р т а і Д р у г і міщанки, деякі з кошолками, деякі убрані в празникову одежу.)
М а р т а. Добридень вам, Секлито Пилиповно! З днем вашого ангела поздоровляємо вас. Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба, а вашій дочці пошли боже гарного жениха!
(Цілуються.)
С е к л и т а. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене: може, вашими молитвами...
Г о л о х в о с т и й (набік). Впрочем, начхать: якось-то і буде! (До міщанок). Та й набралась же вас повнісінька хата: знаєте, де раки зимують!
М а р т а. А ви, паничу, хіба не знаєте?
Г о л о х в о с т и й. Зуби проїв!
Д р у г і міщанки. Та й жартливий же оцей язикатий панич!
М а р т а. Не зачіпайте нас, бо як причепимось всі, то мусите нам ставити могорича!
Г о л о х в о с т и й. А зачіпайте меня, я очінно люблю, як меня молодиці зачіпають... але только молоді, чорноброві, такі, що тільки моргни...
Д е я к і м і щ а н к и. Хі-хі-хі! Зачепи його!
С е к л и т а (до гостей). Але чого ж ви стоїте? Сідайте, кумо, сідайте, свахо, сідайте, кумасю, прошу покорно, кумко! (У двері). Пидоре, Пидоре! А винось сюди столи, розставляй серед хати, щоб нам було просторніше їсти, балакати й пити.
Г о л о х в о с т и й. От і я поможу. (Біжить і вносить з Пидорою столи). Та повертайся, Пидоре, так прудко, як я, а то ледве трусить...
П и д о р а. За вами й похопишся?..
Г о л о х в о с т и й (тихо до Галі). Пипонько моя! Щіточко, манюсенька!
(Г а л я одходить.)
С е к л и т а (до Галі). Що це ти, Галю, стоїш, мов неприкаяна? Застилай столи та подавай пляшки та чарки, а то мої кумочки заскучають.
Г о л о х в о с т и й, Ой, ой! (Зітхає). Де б уже не заскучали без чарочки?
М а р т а. З вами заскучаєш?
Г о л о х в о с т и й. Значить, можу знайти забавку?
М а р т а. Та одчепіться! (Штовха ліктем).
Д е я к і м і щ а н к и. Ха-ха-хаІ Ну й панич!
(П и д о р а й Г а л я ставлять на столі всяку страву, пляшки й чарки.)
С е к л и т а (бере пляшку). Вип'ємо ж па чарці за живих і за мертвих! (Палива і п'є). Щоб живим жити і не вмирати, а помершим, коли померли... (Маха руткою).
Г о л о х в о с т и й. Бодай не вставати!
В с і. Ой хто видав так говорити! Оце так!
С е к л и т а. Глядіть лишень, ви великорозумні! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже, дуже шкодять! (П'є).
Г о л о х в о с т и й (налива чарку). Про мене, вип'ємо і за здоров'я мертвих. Пошли боже з неба, чого нам треба! Помершим чарку, а нам горілки! (П'є).
(Секлита ходить круг столу, налива всім і сама п'є, частує. Подають пироги, страви на стіл Всі п'ють і їдять.)
О д н а м і щ а н к а. Даруй же боже цей празник проводити, тамтого року діждати!
М а р т а. Щоб ми діждали в добрім здорові пити і на той рік; а я вже забігала до сусіди та хильнула чарку, другу... та трошки й веселенька!
С е к л и т а. То й добре! На здоров'ячко?
Г о л о х в о с т и й (налива собі знов). А звідки ти? — З Ромна? — А білет єсть? — Нема.— В тюрму шельму! (Марті). Позвольте з моїх рук!
М а р т а. Ще з вами не покумалися!
Г о л о х в о с т и й. Што ж, покуматися не штука!
С е к л и т а. Сідайте ж, кумцю, до гурту!
М а р т а. Е, де вже там сидіти! Мені аж танцювати хочеться, так весело!
В с і. То й танцюй!
Г о л о х в о с т и й. Валяйте, без хвисону!
М а р т а (приспівує).
Уберуся, молодая, в новенькі сап'янці
Та винесу я бублики на базар уранці.
Ой бублики гаряченькі, ой бублики свіжі,
З таком, з маком і з яйцями, ще й смачні до їжі!
Г о л о х в о с т и й. Славно! (Знов чарку). Ех-х! (Притупує).
М а р т а.
А до моїх до бубликів кавалери-паничі
І моргають брівоньками, й зазирають, мов сичі!
Сюди, сюди, до бубличків великого смаку,
Ой паничі, з маком, таком, попичі й без таку.
Г о л о х в о с т и й (пританцьовує). Ой не бійся, пригорнися — з таком, серце, з таком!
С е к л и т а. От люблю за веселий звичай! От люблю! (З чаркою). Сідайте ж!
М а р т а. Та й сяду ж.
ВИХІД XI
(Ті ж і У с т я .)
У с т я (еліта з кошиком і прямо у скоки).
Дивітеся, чоловіки,
Які в мене черевики!
Це ж мені панотець покупив,
Щоб хороший молодець полюбив!
А панчохи паніматка дала,
Щоб я гарна молодичка була!
Г о л о х в о с т и й (розпалюючись). У-х! Валяй без титулу! Стрижи! (Скида піджака і йде в танець). Г о л о х в о с т и й і У с т я (разом).
Гоп, чукиї Чуки, чуки!
Гарні в мене черевики!
Бо я панського роду,
Не ходила боса зроду!
У с т я .
Полюбив мене дяк
Чорти батька зна як!
Купив мені черевики,
Закаблучки не так!
Г о л о х в о с т и й.
Черевички невеличкі,
За цілого п'ятака,
А щоб же ти, молоденька,
Вибивала тропака!
У с т я й Г о л о х в о с т и й (разом).
Гоп, гоп! Чуки, чуки!
Гарні в мене черевики!
Бо я панського роду,
Не ходила боса зроду.
(Танцюють).
В с і. Ну й танцюють ловко. А панич як бісик! Славно!
У с т я . Ху! Цур йому, утомилася! Оце я з іменин іду... Так уже частували та поштували, що й боже! Біжу вже до вас та й підскакую, а тут, чую, співи: нате ж і мій глек на капусту!
С е к л и т а. Спасибі, що згадала мене, стареньку куму!
Г о л о х в о с т и й. І це кума? Та вашими кумами можна Дніпро загатити і Чорторий закидати! Єй-богу, правда!
С е к л и т а. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.
Г о л о х в о с т и й. Та хай всохне, чорт його бери!
М а р т а. Ну й моторний же Х л о п е ц ь!
У с т я (до Секлити). Де ви такого вискіпали?
С е к л и т а. Гм, гм! Не скажу! Нехай вам кортить.
Г о л о х в о с т и й частується і хихика з міщанками.
ВИХІД XII
(Ті ж і С т е п а н.)
С т е п а н (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку).