Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та затуляв би рота, а то так негарно дивитись, що й…
П р о к і п С в и р и д о в и ч . А ти думаєш, мені гарнодивитись, як ти роззявиш свою вершу?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. З якого це часу з мого рота стала верша?
Прокіп Свиридович. Та хіба ж уже не пора?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Пху Пху! (Розсердившись,пішла).
П р о к і п С в и р и д о в и ч (почухав голову). Розсердилась моя старенька, розгнівалась; треба піти помиритись.(Виходить теж у ворота додому).
ВИХІД II
(Міщане, міщанки і хор.)
Хор (за коном, але ближче).
Твоя пісня дуже гарна,
Гарно ти співаєш:
Ти щасливий, спарувався Bis
І гніздечко маєш. /
(Через кін переходить кілька пар:— дівчата з хлопцями і самі дівчата; за остатніми уганя Голохвостий у циліндрі, піджаці,рукавичках. Полебезивши, одскакує до других.)
Г о л о х в о с т и й (до себе). А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив,— дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тільки — а-ах та пере-ах! Одно слово — канахветка, только смокчи! Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йдьоть... Господи! Що ж це я? Чи не проґавив за нею главного предмета, Проні? От тобі й на! Побігти шукать. (Пішов хутко яром направо).
Хлопці, хор (входять на передній кін).
А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати;
Не довелось мені в світі Bis
Весело співати! /
(Оддалеки чути, що гурт другий співає цю ж пісню.)
1-й б а с. А в нас баси кращі... у них як побиті горшки!
2-й б а с. Або як старі циганські решета!
У с і (сміються). А справді!
Хлопець. А який тепера хор найкращий? Чи семінарський, чи братський?
1-й б а с. Звичайно, братський.
2-й б а с. А я кажу — семінарський,
1-й б а с. Ба брешеш!
2-й б а с. Ба не брешу! В семінарському хорі сам Тарас як попре горою — го-го-го! Або Орест як посуне октавою — гур-р-р, аж гори дрижать!
1-й б а с. А в братському Кирило чого варт?
2-й б а с. Ну, що ж? Кирило, та й годі.
1-й б а с. Ет!
С т е п а н. А хто, по-вашому, панове, розумніший у, Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
Хлопець. Г о л о х в о с т и й!
С т е п а н (регоче). Ото ушкварив!
1-й б а с. Попав пальцем у небо!
Д е х т о. Найшов розумного на смітнику! Ха-ха!
Хлопець. А хто ж розумніший за його? Говорить помученому, що й не второпаєш!
С т е п а н. Чи у тебе часом не загублено якої клепки?
Хлопець. Чого ти присікався?
С т е п а н. Дивіться, люде добрі, що по-свинячому хрюка, то й розумніший, значить!
Д р у г і. Чого ж, справді, сміятись? Голохвостий, таки не взяв його кат, розумний, освічений таки паном діло і ходить, і говорить по-панському!
С т е п а н. Овва! Не бачила розкошів свиня, то й саж за палаці здався!
Д е х т о. Та годі вам за чортзна-що змагатись!
С т е п а н. І то правда, пху!
Д е х т о. Од міщан одстав, а до панів не пристав.
С т е п а н. Та як же! Натягне штани-галанці, узує чоботи на рипах, та ще напне на голову капелюха, та й дметься, як шкурат на огні! Які були у батька гроші — процвиндрив, а тепер що на йому, то й при йому!
1-й б а с. А так: батько його було на базарі голив та кров пускав, баньки ставив, то й копійка водилась, а він уже, бач, і цилюрню по-модньому...
С т е п а н. Не знаю, чи голить других, а що себе обголив— то так!
1-й б а с. А який ласун до дівчат, як зводить усіх—-біда!
2-й б а с. Та то ж через теє С т е п а н на нього і гори верне.
Д е х т о. Боїться, значить, щоб не одбив дівчини.
С т е п а н. Одбив би я йому печінки!
Д р у г і. О! Він хваткий!
1-й б а с. А в тебе уже є коханка?
С т е п а н. Що ти їх слухаєш? Верзуть теревені!
Д е х т о. Єсть, єсть... 1-й б ас. А хто?
Х л о п е ц ь. Г а л я Лимаришина.
1-й б а с. Гарна? Хлопець. Чудо яка!
С т е п а н. Ти-бо мені, гляди, і честь знай, бо язика й полатати можна!
Х л о п е ц ь. Що ж я сказав? От напасть! Д р у г і. Цитьте! Он Г о л о х в о с т и й їде!
ВИХІД III
(Ті ж і Г о л о х в о с т и й.)
Д е х т о. Здрастуйте, Свириде Петровичу, а ми вас оце згадували...
Г о л о х в о с т и й. А, хорошо, добре...
С т е п а н (набік). Шкода, що не чув!
Г о л о х в о с т и й (подає декому руку, а решті кланяється згорда). Меня таки вездє споминають: значить, моя парсона у шику!
С т е п а н (набік). Як свиня в дощ!
Г о л о х в о с т и й (вийма цигарницю). Нєт лі у кого иногда сірника?
Х л о п е ц ь. Ось у мене єсть. (Запалює йому). А мені, Свириде Петровичу, можна одну взяти?
Г о л о х в о с т и й. На! Може, чи не угодно ще кому? Цигарка первий сорт!
Д е х т о. Давайте, давайте! (Закурюють): Нічого собі!
Г о л о х в о с т и й. Нічого! Понімаєте ви, як свині у апальцинах! Це шик — не цигарки! Каждая стоїть п'ять копеєк; значить, примєром: затягся ти, а уже п'яти копеєк нема.
X л о п е ц ь. От дорогі!
С т е п а н (набік). Бреше гладко!
Д е х т о. Ви таки кидаєте силу грошей!
Г о л о х в о с т и й. Чаво мінє дєньог жалєть? Главиоє дєло сабє удовольствіє! Можеть, у меня їх іногда перегорєло сколько тисячов, дак зато ж вийшов образованним, как первий дворанин!
С т е п а н (тихо до других). Такого дворанина під типа!
Д р у г і. І правда: надів жупан та й дума, що пан.
Г о л о х в о с т и й. Тепьор, слєдственно, меня по всєх усюдах первим хвисоном принімають; а почому? Потому, што я умєю, как соблюсти свой тип, по-благородньому говорить понімаю!
С т е п а н (вголос). А по-собачому, добродію, часом не вмієте?
(Д е х т о сміється.)
Г о л о х в о с т и й. Ще нєт! Прийдьоться хіба-развє од вас науку получить!
С т е п а н. Ви таки, як бог дасть, на мою науку дочекаєтесь!
Г о л о х в о с т и й (згорда). Наведіть сначала себя палітурою!
С т е п а н. Цур дурня та масла грудку!
Д р у г і. Та годі вам!
Г о л о х в о с т и й. Невєжество шмаровозне! Што з вами тут фиксатуарнічать? Єщо уберешся в мужичество!
Хлопець. Скажіть-бо, будь ласка, хоч що-небудь по-хранцюзькому!
Г о л о х в о с т и й. Да што ви понімаєтьо?
Х л о п е ц ь. А яке убрання на вас, Свириде Петровичу,— чудо! Певно, дороге!
Г о л о х в о с т и й. Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття — лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.