Науковці, пробуючи роз'яснити катастрофу, надавали дуже суперечливі тлумачення. Якщо відкинути теорію про надприродне втручання, версія землетрусу здавалась найвірогіднішою, але й вона не витримувала критики, оскільки жодний сейсмограф не зареєстрував поштовху. Не дивлячись на це, широка публіка була цілком задоволена, коли експерти оголосили, що це, мабуть, був землетрус, але землетрус цілком особливого різновиду, який отримав назву "вертикально-гороутворюючий сейсмічний вибух".
Будинок на вулиці Віктора Гюго
За катастрофою в Гайд-парку відбулась велика кількість аналогічних випадків, які, одначе, привернули набагато менше уваги, оскільки обійшлося без людських жертв. Так чи інакше, в різних районах Землі теж раптово з'явились дивні пагорби, що нависали над вирвами зі стрімкими гладкими стінками. Деінде ці пагорби досі збереглися, наприклад, на рівнині Айан в Перігорі, під Рожновим у Валахії, нарешті, поблизу Ітапури в Бразилії.
Але таємнича лопата, мабуть, зморившись ворушити землю в безлюдних місцевостях, на жаль, взялася тепер за людські житла.
Близько півдня 24 квітня дивний шум вразив усіх парижан, що знаходились у цей час в районі, обмеженим приблизно Тріумфальною аркою, вулицею Великої Армії, вулицею Марсо та вулицею Анрі Мартен; одні очевидці порівнювали цей шум з вищанням пили, а інші — з шипінням дуже тонкого, але потужного струменю пари.
Ті, хто в цю мить опинились навпроти будинку №66 по вулиці Віктора Гюго, побачили, як його стіну розкраяла величезна навскісна тріщина; будинок здригнувся, похитнувся, і зненацька вся його мансардна частина, де розташовувались кімнати для обслуги, розсипалась, мовби від жахливого поштовху. Перелякані мешканці нижніх поверхів висунулись з вікон та балконних дверей. Кам'яниця була буквальна розрізана навпіл, одначе нижня частина її, на щастя, не обрушилась. Коли рятувальники дістались сходами до тріщини, перед ними з'явився рівний навскісний зріз, зробленим якимсь невідомим знаряддям. Враження було таке, наче невидиме лезо пройшло крізь деревину східців, метал перил та килимову доріжку строго в одній площині. Все, що зустрілось на його шляху, — меблі, килими, картини, книги, — все було розрізано так само чисто й акуратно. Просто диво, що обійшлося без жертв! Кімнати для обслуги були порожні, тому що настав час обіду. Лише на четвертому поверсі спала дівчина. Койка її виявилась розкраяною навскіс, але розріз пройшовся в міліметрі від ноги служниці — вона не відчула навіть болю, лишень короткий удар, наче від електричного струму.
І цей випадок також отримав величезну кількість пояснень. Знову була висунута "сейсмічна" версія. Втім, деякі газети звинуватили архітектора й господаря будинку в тому, що вони використовували неякісні будівельні матеріали. Депутат-комуніст виступив в парламенті із запитом. Уряд пообіцяв прийняти міри, аби подібні інциденти в майбутньому не повторювалися, і висунув вимогу в зв'язку з цим внести до порядку денного вотум довіри, що було затверджено простим підняттям рук.
Дивні переміщення
Так само, як і катастрофа в Гайд-парку, випадок на вулиці Віктора Гюго не залишився одиничним: за ним стався цілий ряд таких само або дуже схожих. Ми не будемо про них оповідати, одначе зазначимо, що подібна закономірність, на наш погляд, мала б впевнити хоча б трохи спостережливих людей в тому, що за всім цим ховається зла воля, яка має на меті певну ціль. В багатьох країнах невидиме лезо краяло маленькі будинки й великі будови. Декілька ферм — в Іспанії, Данії та Массачусетсі — було здійнято в повітря, а потім кинуто на землю й розбилося разом з їхніми мешканцями. Один хмарочос на Медісон-авеню в Нью-Йорку виявився розрізаним навпіл. Усього загинуло близько п'ятдесяти чоловіків та жінок, але через те, що катастрофи відбувались у різних країнах, жертв у кожному окремому випадку було небагато, а головне, оскільки ніхто не міг вигадати доволі розумного пояснення, про все це пробували казати якнайменше.
Зовсім інше висвітлення отримали нові дивні події, що розбурхували усю планету впродовж двох наступних місяців — з початку травня до кінця липня. Першою жертвою стала молода негритянка з Хартфорду, штат Коннектикут. Вона вийшла з будинку, де працювала служницею, і раптом злетіла вгору, видаючи жахливі крики. Листоноша — єдиний свідок пригоди — побачив, як вона здійнялась на висоту приблизно ста метрів, а потім впала вниз і розбилась. Листоноша заявив, що не помітив у небі жодного літального апарату.
Другим "переміщеним" став митник з Кале: очевидці стверджували, що бачили, як він теж вертикально шугнув у повітря і на величезній швидкості умчався в напрямку Англії. За декілька хвилин по тому його знайшли на прибережних стрімчаках поблизу Дувра; він був мертвим, одначе жодних зовнішніх пошкоджень на тілі не виявилось. Можна було подумати, що його обережно опустили на каміння, але обличчя в митника було синім, немов у шибеника.
Потім розпочався період так званих "успішних переміщень у просторі". Першою людиною, яка прибула живою та неушкодженою до кінцевого пункту повітряної мандрівки, виявився жебрак. Невидима рука схопила його в ту мить, коли він прохав милостиню на паперті собору Паризької Богоматері, і за десять хвилин опустила посеред Пікаділлі до ніг враженого полісмена. Мандрьоха жодним чином не постраждав. Йому здалося, що його перекинули по повітрю в якійсь закритій кабінці, куди не проникав ані вітер, ані світло. Ті, хто був присутнім при його відльоті, помітили, що, ледве відірвавшись від землі, він раптом став невидимим.
Переміщення в просторі тривали з дня у день впродовж двох місяців. Коли з'ясувалось, що це, загалом, безпечно, до таких пригод розпочали ставитись із гумором. Незрима рука явно покладалась на волю випадку. Сьогодні її вибір падав на дівчинку з Деноверу, штат Колорадо, котра опинялась десь у заволзькому степу, завтра вона переносила дантиста з Сарагоси до Стокгольму. Більше за всього шуму наробило переміщення високоповажного п. Марка Лефо, голови французького сенату, який серед білого дня зник з Люксембурзького саду і опинився на березі озера Онтаріо. Він скористався випадком, аби здійснити поїздку по Канаді, а потім повернувся до Парижу, де був з тріумфом зустрітий на станції "Булонський ліс". Згодом така неочікувана реклама, мабуть, немало сприяла його обранню на пост президента республіки.