Шукаючи собі розради, люди схильні творити свої божества по образу своєму і на свою подобу. Тож хіба дивно, що в гімні, який ми співаємо, божество, як дядько Іван, ходить за плугом, а його мати підносить зерно. І всі ми — і оте божество, і мати його, і дядько Іван, і тітка Марина, і ми всі втрьох бажаємо одного, щоб у полі щедро родили жито, пшениця, всяка пашниця. Але коли то буде! Адже ще тільки Новий рік! Коли весна й літо ще такі далекі ~ можна їх наблизити. І ми це робимо. Стромляємо руки в кишені, а там же пшеничні зернята. їх можна посіяти, не чекаючи березня. І ми починаємо, як уміємо, сіяти. Пшеничні зернятка, як трасуючі кулі, виблискують проти світла лампадки, падають на стіл, на лави, які б'ються об скло. А в цілому який піднесений шурхіт заповнює всю хатину. Ні одне чесне серце хлібороба не може бути
байдужим до цього шурхоту. Десь біля стіни ворухнулася тінь від бороди дядька Івана, очі його дивно заблискотіли,
він витяг шию, наставив вухо, прислухається: увижається, чи, може, справді весна уже за вікном. Рум'янці на щоках
у тітки Марини вже обертаються на червоні троянди. Це найвища точка сьогоднішнього видовища. Поспішайте,
хлопці, не пропустіть момент вчасно і добре закінчити,іІ ми в три голоси як уміємо натхненно скандуємо:
— Сію, вію, повіваю, з празничком вас поздоровляю, з Новим роком, новим щастям. З Василієм...1
Цей Василій тут, як п'яте колесо до воза. На перший день кожного Нового року припадало свято на честь цього Василія, і ми мусили його тулити до урочистого гімну майбутньому урожаю.
Отак було колись. Скажете: таке собі, пережиток...
Ваша правда. Пережиток. Але в ньому є щось таке, мовби більше за пережиток. Думаю, що це було поривання людської душі до чогось невідомого, далекого, прекрасного. А втім, щоб це зрозуміти, треба було бачити троянди на щоках у тітки Марини в цей момент... А все інше — справді пережиток...
1 Сію, вію, повіваю, з празничком вас поздоровляю, з Новим роком, новим щастям. З Василіс м...— Новорічне привітання, яке супроводжує народний звичай засівання зерном господи та її мешканців у перший день Нового року на знак достатку і благополуччя. Василій — релігійне свято, яке відзначається 14 січня за н. ст. (1 січня за ст. ст.). Завжди збігається із першим днем Нового року.