1 Дах світу (англ.).
2 Верхівка світу (англ.).
3 Король світу (англ.).
4 Кінець світу (англ.).
Звідси таксі здаються жовтими мурахами, що загубились у поділеному на квадрати лабіринті. Вежі-близнюки були створені під керівництвом сім'ї Рокфеллерів та адміністрації нью-йоркського порту, спроектував їх архітектор Мінору Ямасакі (1912—1982), компаньйон фірми "Emery Roth and Sons". Дві 110-поверхових сталево-бетонних вежі. Площа кожної — 406 000 м2. У кожній — 21 800 вікон та 104 ліфти. 2700 м2 офісної площі на кожному поверсі. Мені це все відомо, бо це має певне відношення до моєї роботи. Перегорнутий ланцюжок із трикутною секцією, бік якої дорівнює 16,5 м в основі та 5,2 м на верхівці, фундамент — 192 метра, подвійні перегородки, товщиною від 91 до 19,7 см, вага 290 000 тонн (з яких 12 127 — бетон). Вартість: 400 мільйонів доларів. Премія Національного музею будівництва за технологічні інновації. Хотів би я бути архітектором, але я всього-на-всього агент з нерухомості. 250 000 банок фарби в рік на поточний ремонт. 49 000 тонн обладнання для кондиціонування повітря. Щороку більше двох мільйонів туристів відвідують ВТЦ. Будівництво комплексу розпочалося у 1966 і тривало понад десять років. Злі язики швидко охрестили його "конструктором Лего" або "Девідом та Нельсоном"1. А я непогано ставлюсь до цих веж; мені подобається дивитись, як у них відображаються хмари. Проте сьогодні хмар немає. Діти набива
1 Девідом та Нельсоном називали вежі-близнюки Всесвітнього торговельного центру за іменами братів Рокфеллерів.
ють рота оладками з кленовим сиропом. Вони ніяк не поділять масло. Хотів би я мати дочку, щоб зрозуміти, що таке спокійна дитина, яка не веде постійних змагань з рештою світу. Кондиційоване повітря крижане. Ніколи не зможу до цього звикнути. У столиці світу, в ресторані Windows on the Worldy заможні клієнти можуть бачити верхівку досягнень західної цивілізації, але при цьому вони, як ніколи, морозять собі яйця. Кондиціонери створюють фоновий гул, постійний звуковий супровід — вони стугонять, наче двигун літака, якому прикрутили гучність; мені здається нестерпною ця відсутність тиші. У себе в Техасі ми воліємо потерпати від спеки. До цього ми звикли. Моя сім'я походить від другого президента Сполучених Штатів, Джона Адамса. Прадіда Йорстонів звали Вільям Харбін, він — правнук автора Декларації про незалежність. Тому я входжу до асоціації "Sons of the American Revolution"1 (скорочено SAR, як "Son Altesse Royale", "Його Королівська Величність"). Увага: в Америці теж є своя аристократія. І я до неї належу. Моя родина збанкрутіла, але я до неї належу. Багато американців пишаються родинними зв'язками із підписантами Декларації про незалежність. Користі з цього ніякої, але факт утішний. Ні, пане Фолкнер, не самі недоумкуваті алкоголіки та насильники населяють південь Сполучених Штатів. Коли я буваю в Нью-Йорку, я навмисно розмовляю із техаським акцентом. "Yeap!" замість "Ya". Я не менший сноб за європейських виродженців. Тут ми їх кличемо "євротреш", усіх цих піжонів з Au Bar2у чепурунів-декадентів, що панують у картотеці Марка Де Гонто-Бірона3 та чиї обличчя дивляться на нас з обкладинок Paper Magazine. Нам начхати на їхні обличчя, у нас є свої... "американтреш"? Я — Red Neck4, член Аме
1 Сини Американської революції (англ.).
2 Відомий нью-йоркський бар—нічний клуб. Зараз він називається "Club 58".
3 Марк Де Гонто-Бірон — засновник Junior International Club (1983).
4 Дослівно з англ. — "червона шия", жаргонна назва провінціалів з південних штатів США.
риканського Смітника. Але моє прізвище не таке відоме, як Ґетті, Ґуттенхейм або Карнеґі, бо ж мої пращури усе розтринькали, замість того, щоб сплачувати за уславлення свого імені в музеях.
Діти притулилися обличчями до вікна й граються в лякалки.
— Він боїться навіть подивитись униз із закладеними за спиною руками!
— Oh my Gosh! Freaky!1
— Chicken! Нікчемний боягузе!
Я їм розповідаю, як у 1974 році французький канатоходець на ім'я Філіпп Петі без офіційного дозволу простягнув трос між двома вежами, якраз на цій височині, і пройшов по ньому, незважаючи на вітер, холод та запаморочення. Хлопці питають: "А що таке француз?" Я їм розповідаю, що Франція — це невеличка європейська країна, яка допомогла Америці звільнитися від англійського ярма між 1776 та 1783 роками, і що, аби віддячити, наші солдати звільнили їх від нацистів у 1944-му. (Я дещо спрощую, виключно із педагогічних міркувань.)
— Бачите статую Свободи, ось там? Це подарунок Франції Америці. Трохи кітчева, але нічого, добрий намір зараховується.
Мої хлопці не переймаються Францією, хоча вони й полюбляють french fries та french toasts2. Що ж до мене, то я віддаю перевагу french kiss та french rubbers3.1 ще "French Connection"4 із автогонками під наземним метро!
Із "Вікон світу" місто здається гігантською шаховою дошкою з прямими кутами, перпендикулярними кубами, суміжними квадра
1 О Боже! Страшно! (Англ.)
2 Картопля-фрі та тости по-французьки (англ.).
3 "Французький поцілунок" та французькі презервативи (англ.).
4 "Французький зв'язний", американський пригодницький фільм із Джином Хекманом у головній ролі.
тами та прямокутниками, паралельними лініями, сплетеними смугами — штучна сіро-чорно-біла геометрія, дотичні вулиці нагадують повітряні коридори, поперечні провулки ніби накреслені маркером, тунелі — кротячі нори із червоної цегли; звідси мокрий асфальт, що його залишають за собою прибиральні вантажівки, здається слизотою алюмінієвих слимаків на фанері.
Я часто приходжу сюди вклонитися мармуровій дошці на будинку № 56 по вулиці Жакоб. Усі американські туристи мають здійснювати паломництво на вулицю Жакоб, 56, замість того, щоб фотографуватись перед тунелем Альма на честь Доді та Діани1. Саме тут, у готелі York, 3 вересня 1783 року Джон Адамс та Бенжамен Франклін підписали Паризький договір, що поклав край війні з англійцями за незалежність. Моя мати мешкає поруч; трохи далі, за деревом, ховається видавництво Seuil. Пішоходи переходять вулицю біля цього старого будинку і навіть гадки не мають, що саме тут, за два кроки від Cafe de Flore, народилися Сполучені Штати Америки. Чи, може, вони вирішили, що краще про це забути?