— Я так і здогадувалась, — мовила Єва, уриваючи Да— віда, — що ви один із тих винахідників, котрому, як і моєму бідолашному батькові, потрібна дружина, яка взяла б на себе піклування про обох.
— Виходить, ви мене любите! О, не бійтеся сказати про це — у самому вашому імепі я вбачаю символ кохання. Єва була єдиною жінкою в цілому світі і те, що для Адама становило матеріальну істину, для мене істина моральна. Боже мій! Невже справді ви мене любите?
— Та-ак! — сказала вона протяжливо, ніби хотіла вбгати в це просте слово всю повноту своїх почуттів.
— Сядьмо тут, люба, — сказав він, узявши Єву за руку й підводячи її до довгої колоди, що лежала біля самих коліс паперової фабрики. — Дайте мені подихати вечірнім повітрям, послухати кумкання жаб, помилуватися на тремтливе сяйво місяця, віддзеркалене у воді; дайте мені увібрати в себе природу, в кожній билинці якої я вбачаю своє щастя, природу, що вперше постала переді мною в усіх своїх чарах, осяяна любов’ю, прикрашена вами. Єво! Кохана моя! Це перша у моїм житті мить незатьмареної радості, яку мені дарувала доля! Не думаю, щоб Люсьєн почував себе таким щасливим, як я.
Відчувши Євину трепетну руку в своїй руці, Давід зронив сльозу.
— Чи не можна мені взнати вашу таємницю? — ласкаво спитала Єва.
— Ви маєте на те право, бо й вашого батька цікавило це питання, що набрало нині такої ваги. Річ у тім, що з падіпням Імперії майже повсюди входить в ужиток бавовняна білизна, бо вона дешевша проти полотняної. Але напір досі виробляють із конопляного та лляного ганчір’я, тобто із сировини, яка обходиться дедалі дорожче, і ця дорожнеча гальмує французьке книгодрукування, що має невпинно розвиватися. Крім усього, не можна збільшувати кількість ганчір’я. Рам’я накопичується поступово, коли одежина цілком зношується, та й населення всякої країни здає його в недостатпій кількості, яка може збільшуватися лише з приростом того ж таки населення. А щоб сталася помітна зміна в чисельності людей у якійсь країні, потрібна чверть століття і великі зміни у звичаях, у торгівлі чи хліборобстві. Якщо ж потреби паперової промисловості в гапчір’ї збільшаться вдвічі, втричі проти наявної кількості, то Франція буде змушена шукати для дешевого виробництва паперу якоїсь іншої сировини. Ці мої міркування засновані на фактах, які можна спостерігати й тут. Ангулемські паперові фабрики — останні, де досі виробляють папір з лляного ганчір’я, але ми бачимо, як усе більше й більше додають у паперову масу бавовпяного утилю.
На запитання молоденької робітниці, що він розуміє під словом маса, Даїзід став пояснювати їй суть паперового виробництва, і його пояснення буде цілком доречно викласти в творі, матеріальне буття якого завдячує паперу не меншою мірою, ніж друкарському верстатові; але цей довгий відступ у розмові закоханих піде на користь, якщо ми подамо його суть у стислому вигляді.
Папір — винахід не менш чудесний, ніж книгодрукування, за основу якому він править,— був із давніх-давен відомий у Китаї, звідки таємними каналами торгівлі він проник до Малої Азії, де, згідно з деякими переказами, 750 року вже користувалися папером із бавовни, розмеленої й переробленої на рідку масу. Необхідність чимось замінити надто дорогий пергамент привела до винаходу за зразком бомбіцини (так на Сході називають бавовняний папір) ганчір’яного паперу; одні запевняють, що його винайшли в Базелі 1170 року якісь грецькі переселенці; інші гадають — що в Падуї 1301 року, і належить цей випахід італійцеві на ім’я Пакс. Отже, розпиток паперового виробництва йшов повільно, і його історія вкрита мороком, але точно відомо, що за часів Карла VI в Парижі виробляли паперову масу для гральних карт. Коли безсмертні Фауст, Костер і Гутенберг винайшли книжку, ремісники, так само не відомі, як і багато майстрів тієї епохи, пристосували виробництво паперу до потреб книгодрукування. П’ятнадцяте століття, таке могутнє й таке наївне, наклало відбиток наївності свого часу на назви різних форматів паперу і навіть на назви шрифтів. Виноград, Ісус, голубник, горщик, щит, мушля, корона — так називалися гатунки паперу відповідно до водяних знаків, що були витиснуті посеред аркуша і зображували лик спасителя, корону, щит, горщик; пізніше, за Наполеона, водяний знак на аркуші зображував орла — звідки й пішла назва паперу великий орел. Шрифти ціцеро, святий Августін, великий канон дістали свої назви за церковними книгами, творами богословів, трактатами Ціцерона, для друкування яких ці шрифти вперше було використано. Курсив застосували Альди у Венеції, звідки й пішла назва італік. До винайдення механічного споообу виробництва паперу необмеженої довжини найбільшими форматами були великий Ісус і великий голуб— ник,— останній здебільшого використовували для атласів та гравюр. Формат друкарського паперу залежав од розмірів декеля друкарського верстата. В той час, коли Давід говорив про все те, виробництво рулонного паперу у Франції вважали за нездійсненну мрію, хоча Дені Ро— бер д’Ессон десь 1799 року винайшов для такого виробництва машину, яку згодом Дідо-Сеп-Леже пробував удосконалити. Веленовий папір, що його винайшов Амб— руаз Дідо, з’явився тільки 1780 року. Цей побіжний огляд незаперечно доводить, що всі великі досягнення в промисловості й науці здійснювалися шляхом непомітного накопичення досвіду надзвичайно повільно, так само, як відбувається поступ у природі. Перш ніж досягти досконалості, писемність — а може, й мова! — просувалися вперед, либонь, так само навпомацки, як друкарство та паперове виробництво.
— По всій Європі ганчірники збирають рам’я, стару білизну, вкуповують клапті всіляких тканин,— сказав під кінець друкар. — Це шмаття, розкладене по гатупках, надходить на склади ганчірників-оптовиків, які постачають паперові фабрики. Щоб ви могли уявити собі розміри цієї торгівлі, нагадаю такий випадок: банкір Кардон, власник паперових фабрик у Бюже і Лангле, де 1776 року Леор’є де Ліль намагався розв’язати проблему, над якою працював ваш батько, позивався 1814 року з таким собі Прустом за допущену помилку в вазі ганчір’я на два мільйони фунтів при накладній па десять мільйонів фунтів, коротше кажучи, на суму блпзько чотирьох мільйонів франків. Фабрикант, промивши ганчір’я, розварює йоґо і в такий спосіб переробляє па світлу масу, а тоді, достоту, як куховарка відкидає на друшляк якусь приправу, він відкидає одержану масу на залізну раму, так звану форму, на яку напнута сітка з філіграном, що визначає назву паперу. Від розміру форми, отже, залежить і формат паперу. Коли я працював у панів Дідо, люди вже сушили голови над цією задачею, як сушать і досі. Адже проблема, над якою працював ваш батько — одна з найістотніших вимог нашого часу. І ось чому: хоча полотно, виткане з міцних лляних ниток, кінець кінцем обходиться дешевше за бавовняну тканину, проте, коли доводиться витягувати з кишені гріш, біднота воліє платити менше і, підтверджуючи вислів уоє уісііз! , зазнав більших втрат. Міщани йдуть за прикладом бідноти. Саме тому виробництво лляних тканин зменшується. В Англії, де в чотирьох п’ятих населення бавовняна тканина витіснила лляну, папір виробляють лише з бавовни. Цей папір не тільки ламається й рветься, а й так швидко розмокає, що книжка з нього, побувши чверть години в воді, перетворюється па рідку кашу, тоді як давня книжка не розмокає й за дві години; таку книжку можна висушити і, хоч вона пожовкне, злиняє, її текст можна читати, твір не пропаде. Надходять часи, коли приватні багатства зменшуються через урівпювапня прибутків, починається загальне зубожіння; нам потрібна буде і дешева білизна, й дешеві книжки, — адже виник уже попит на картини малого формату за браком місця для великих. Сорочки та книжки стануть недовговічні — і це неминуче! Добротність виробів повсюдно падає. Отож саме на часі розв’язання проблеми, що має величезну вагу і для літератури, і для науки, і для політики. Якось у моєму робочому кабінеті — це було в Дідо — зав’язалася жвава суперечка про склад сировини, з якої китайці виробляють папір. їхні паперові фабрики ще на початку свого існування домоглися завдяки впсокііі якості спровини такої досконалості у виробництві паперу, якої нам ще й сьогодні бракує. Тоді тільки й розмов було що про китайський папір, набагато легший і тонший за наш, до того ж ці дорогоцінні якості не знижують його міцності, і хоч би який тонкий був їхній папір, він зовсім непрозорий. Один коректор, людина вельми освічена (в Парижі серед коректорів зустрічаються вчені: Фур’є і П’єр Леру працюють коректорами в Лашвар— дьєраї), одне слово, граф де Сен-Сімон, бувши тоді коректором, зайшов до кімнати саме під час цієї суперечки. Він сказав нам, що в китайців, як засвідчили Кемпфер і Альд, за сировину править брусонатія — речовина рослинного походженпя, як, зрештою, і наша сировина. Інший коректор запевняв, що китайський папір виробляють переважно із сировини тваринного походження — з шовку, на який китайці такі багаті. Тут же при мепі вони побились об заклад. А що пани Дідо — друкарі Інституту, то суперечку передали на обговорення цієї вченої ради. Пан Марсель, колишній директор імператорської друкарні, обраний на посередника, спровадив обох коректорів до абата Грозьє, бібліотекаря Арсеналу; згідно з присудом абата обидва коректори програли заклад. Китайський папір виробляють і не з шовку, і не з бру— сонатії; масу виготовляють із подрібненого волокна бамбукових стебел. В абата Грозьє була китайська книжка, цікава як з погляду іконографії, так і технології, з численними малюнками, що зображують паперове виробництво на усіх його стадіях; він показав нам прекрасний малюнок майстерні, де в кутку лежала ціла купа бамбукових стебел. Коли Люсьєн сказав мені, що ваш батько завдяки чуттю, властивому обдарованим людям, передбачав можливість замінити ганчір’я якоюсь рослинною сировиною, причому звичайною, вирощепою тут-таки, на своєму грунті,— як і в Китаї, де для цього використовують волокнисті стебла, — я відразу систематизував досліди своїх попередників і заходився вивчати це питання. Бамбук — той самий очерет, і я, природно, подумав нро різновиди очерету, які ростуть і в нас. У Китаї дуже дешеві робочі руки: робочий день оплачується там трьома су. Тим-то китайці можуть дозволити собі розкіш, витягнувши папір із форми, аркуш по аркушу розкласти його між нагрітих білих порцелянових плит, і в такий спосіб вони пресують папір, що надає йому полиску, щільпості, легкості, шовковистості, чому саме китайський папір і вважають найкращим у світі. Так от, ручну працю китайців треба перекласти па машини. Тільки машипи можуть розв’язати проблему здешевлення паперу, чого китайці домоглася завдяки дешевим робочим рукам. Якби нам пощастило дешево виробляти папір такої самої якості, як і китайський, ми більше б ніж удвічі зменшили вагу й обсяг книжок. Твори Вольтера у палітурках на нашому веленевому папері важать двісті п’ятдесят фунтів, а друковані на китайському важили б тільки півсотні фунтів. Оце була б перемогаї Проблема бібліотечних приміщень стає дедалі гостріша в епоху, коли загальне здрібніння охоплює геть усе — і речі, і людей, ба навіть помешкання. Великі особняки, просторі квартири рано чи пізно переведуться в Парижі; незабаром ніхто не матиме коштів, що відповідали б величним будівлям, спорудженим нашими предками. А випускати недовговічні книги в нашу епоху — просто ганьба І Ще якийсь десяток років — і голландський папір, тобто, папір із лляного ганчір’я, стане зовсім недоступний. І ось нещодавно ваш брат поділився зі мною задумом вашого батька — використати як сировину для виробництва паперу деякі волокнисті рослини; як бачите, коли мені пощастить, ви матимете право на...