Все ясно (Повна ілюмінація)

мегафон. — Слухайте уважно! — сказав він — і виконуйте шо сказано інакше — розстріл. А Гершель шепотів мені шо йому дуже страшно а я хотів сказати йому шоб він тікав бо в нього більше шансів лишитися живим якшо він втече затемна ніж якшо не побіжить але я нічого йому не сказав бо я теж боявся шо мене вб'ють якшо я буду говорити а ше я боявся накликати на Гершля смерть якшо буду її згадувати то я сказав йому тихо шоб він був сміливим шо дуже важливо шоб він був сміливим. Хоча тепер я знаю шо це найбільша дурість яку я тоді міг сказати взагалі найдурніша річ — нашо тоді було бути сміливим? — Хто у вас рабин? — спитав Генерал і рабин підніс руку. Тоді два нацисти схопили рабина і заштовхали його в синагогу. — А хто кантор? — питав дальше Генерал. І той так само підняв свою руку але поводився не так тихо і все плакав і говорив "ні, ні, ні, ні, ні, ні" — коли питали про його жінку а коли вона підняла руку то її теж кинули до синагоги. — А хто ще євреї? — спитав Генерал у мегафон — Робіть крок вперед! але ніхто не рушив вперед. — Всі євреї мають вийти наперед! — сказав Генерал. Тільки на цей раз він уже кричав. Але знов ніхто навіть не ворухнувся і я вам скажу я би тоже не пішов якби був євреєм. Тоді Генерал підійшов до першої шеренги і сказав у мегафон: "Ти покажеш нам єврея або сам будеш вважатися євреєм!" і витягнув одного який і був євреєм і називався Абрагам. — Хто о тут єврей?! — спитав Генерал і Абрагам задрижав — Хто єврей? — спитав Генерал ше раз і приставив до голови Абрагама пістолет. — Аарон — єврей Аарон — сказав той і показав на Аарона який стояв у другому ряду де і ми так само стояли. Тоді два солдати схопили Аарона а він опирався і бився. Тоді вони вистрелили йому в голову і в той момент я почув як рука Гершля торкнулася моєї. — Робіть як вам кажуть! — кричав у мегафон Генерал зі шрамом на обличчі. Потім він підійшов до другого чоловіка в шерензі а то був теж мій друг Лао і спитав хто єврей той тоді показав на Абрагама і сказав шо він єврей і пробач Абрагам два нацисти потягли Абрагама в синагогу. Тоді жінка з четвертого ряду кинулася тікати зі своїм дитям на руках але Генерал шось крикнув по-німецьки тою страшно гидкою монотонною мовою і один із солдатів вистрілив їй у голову і дальше вони закинули її і її дитину яка була ше жива у синагогу. Генерал питав наступного чоловіка в ряду потім дальше і дальше і кожен показував йому єврея бо не хотів шоб його застрелили. Один з євреїв показав на свого двоюрідного брата а ше один показав на себе бо не хотів ні на кого показувати. Вони завели до синагоги Даніеля і Талію і Луїза і взагалі всіх євреїв але на Гершля ніхто чогось не показав бо може тільки я і був його другом. А він же був відлюдьком і багато-хто просто не знав шо він є і тільки я міг їм показати на нього а може це тому шо вже було так темно і його ніхто не бачив. І досить скоро вже не було ні одного єврея крім Гершля перед синагогою але Генерал вже перейшов до другого ряду і спитав у крайнього чоловіка. Він питав тільки чоловіків я не знаю чого так. — Хто тут ше єврей? А той чоловік сказав шо вже всі євреї в синагозі бо він не знав Гершля або не знав шо Гершль єврей. Тоді Генерал вистрелив йому в голову і я знов почув як рука Гершля торкнулася моєї дуже легко але я старався на нього не дивитися і тоді Генерал пішов до наступного чоловіка і спитав його хто тут ше єврей а той сказав то всі євреї вже в синагозі шо ви маєте мені вірити бо я не брешу чого мені брехати ви ж і так їх всіх уб'єте. Мені все одно але мене пощадіть мене не вбивайте будь ласка… Генерал вистрелив йому теж у голову і сказав шо він уже почав від цього стомлюватися і підійшов до наступного чоловіка в ряду. А то був я. — Хто тут ше єврей? — спитав він і я знов відчув Гершелеву руку я знав то та рука каже "будь ласка будь ласка Елі будь ласка я не хочу вмирати будь ласка не показуй на мене ти знаєш шо вони зі мною зроблять якщо ти на мене покажеш ти не показуй на мене бо я так боюся померти я так боюся померти я так боюся померти я так боюся померти…" — То хто єврей? — знову спитав мене Генерал і я почув як до другої моєї руки торкається рука твоєї бабці і я знав шо на руках у неї твій малий батя а в нього на руках ти а в тебе твої діти і шо я гак боюся померти я так боюся померти я так боюся померти я так боюся померти… і тоді я сказав шо він єврей. — Хто єврей? — перепитав Генерал і я почув як Гершель сильно стиснув мою руку а він же був мені друг він же був мені найліпший друг і я би міг дозволити йому цілувати Анну і навіть займатися з нею любов'ю але я був я а моя жінка була моя жінка а мій син — то був мій син ви розумієте про шо я вам тут говорю… І я показав на Гершля і сказав шо він єврей цей чоловік єврей… — Будь ласка — сказав мені Гершель і він плакав — Скажи їм шо це ніяка не правда будь ласка Елі будь ласка… Два нацисти схопили його а він не опирався але плакав все голосніше і сильніше і кричав "скажи їм шо більше нема євреїв! Більше нема євреїв і шо ти сказав шо я єврей тільки шоб тебе не застрелили я благаю тебе Елі ти ж мій друг не дай мені померти я так боюсь померти я так боюсь…" — Все буде добре — сказав я йому — все буде добре… — Не роби цього — сказав він — зроби щось зроби щось зроби щось зроби щось… — Все буде добре все буде добре… кому це я відповідав… Зроби щось Елі зроби щось я так боюся помирати я так боюся ти ж знаєш шо вони збираються зробити… Ти ж мій друг — сказав я йому хоча так і не знаю нашо я це сказав у той момент… А солдати запхали його в синагогу з усіма рештою євреями а всі решта залишилися надворі і слухали плач дітей і плач дорослих і дивилися на перші іскри від сірників які запалив один молодий нацист який напевне був не старший за мене чи за Гершля чи за вас зараз і ті іскри осяяли всіх хто не був у синагозі хто не хотів помирати і він кресав їх на гілки які були пригорнуті до стін синагоги шо робило її жахливою. І це було так повільно і вогонь кілька разів затухав і його треба було запалювати знов я подивився на твою бабу і вона поцілувала мене в чоло а я поцілував її в губи і наші сльози змішалися у нас на губах а далі я поцілував твого батька багато разів і забрав його собі з бабчиних рук я пригорнув його до себе з усією силою так сильно аж він почав плакати. І я сказав: "Я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе… І я знав шо я мушу змінити все шо я мушу залишити все позаду і шо я не повинен ніколи розказати йому ким я був чи шо я зробив тому шо це для нього я зробив те шо зробив це для нього я виказав це для нього вбили Гершля я убив Гершля і саме тому він є такий який є він є такий який є тому шо батько весь час відповідає за свого сина а я є я і я є відповідальний не за Гершля а за мого сина тому шо я тримав його з такою силою шо він аж плакав бо я ж так його любив шо унеможливив любов і я прошу пробачення в тебе і прошу пробачення в Іґґі і це ти повинен мені пробачити. Він сказав це мені і Джонатану і куда ми ше збираємося їхати і шо ми ше збираємося робити з тим шо вже знаємо. Дєд сказав шо це він але це неправда. Правда в тому шо я також пока-зав на Гершля і я теж сказав "отой є єврей" а ше я скажу тобі шо ти теж показав на Гершля і теж сказав "отой є єврей" і більше того Дєд також показав на мене і теж сказав "отой є єврей" а ти теж показав на нього і сказав "отой є єврей" і твоя баба й Ігорчик і ми всі показали одне на одного а шо йому ше лишалося робити та він би був просто дурним якби зробив шось друге але чи можна простити те шо він зробив чи можна це простити за цей його палець за те шо зробив його палець за те шо він показав і чого не показав за те чого він торкався у своєму житті і чого не п цікався він все ще винен а як же я? як же я? як же я?)