Перекупка захиталася і впала важким тілом на асфальт.
Юрба кинулася на його, збила з ніг. Але хтось підійшов, розігнав натовп.
— Гей, ти, марш за мною!—почувся голос. Сизон устав. Голова розбилася, червоні виразки
заліпили волосся. Він, як п'яний пішов по вулиці. Раптом зареготався... А голос крикнув:
— Мовчать!
Він замовк. Сонце гралося на бруднім тілі.
Вітер, як і раніш, накидав в обличчя з чорного воску снігу, соломи...
... На дереві позамерзали брудні краплі, а сонце підійметься, будуть крапотіти: кап, кап.
Гудок кликав— на зміну...
... Ех, ти серце осіннє, ех, ви, Вовчі Байраки!
« Первый Предыдущая Страница 4 из 4