Вовчі байраки

Страница 4 из 4

Вражлывый Василий

Перекупка захиталася і впала важким тілом на асфальт.

Юрба кинулася на його, збила з ніг. Але хтось підійшов, розігнав натовп.

— Гей, ти, марш за мною!—почувся голос. Сизон устав. Голова розбилася, червоні виразки

заліпили волосся. Він, як п'яний пішов по вулиці. Раптом зареготався... А голос крикнув:

— Мовчать!

Він замовк. Сонце гралося на бруднім тілі.

Вітер, як і раніш, накидав в обличчя з чорного воску снігу, соломи...

... На дереві позамерзали брудні краплі, а сонце підійметься, будуть крапотіти: кап, кап.

Гудок кликав— на зміну...

... Ех, ти серце осіннє, ех, ви, Вовчі Байраки!