— Не переймайся.
— Він себе вб'є.
І, хоча ця думка займала самого Рікі Лі якихось п'ять хвилин тому, коли хвостові вогні зникли з виду, він повернувся до офіціантки і похитав головою:
— Я так не думаю, — сказав він. — Хоча з тим, як він сьогодні виглядав, можливо, краще було б, якби так і сталося.
— Що він тобі казав?
Бармен похитав головою. Все змішалося в його голові, і загальна сума того, як здавалося, не значить нічого.
— Це не має значення. Але я не думаю, що ми хоч колись знову побачимо цього старого друзяку.
4
ЕДДІ КАСБРАК ПРИЙМАЄ ЛІКИ
Якщо б вам схотілося дізнатися все про американця або американку з середнього класу в той час, як до свого кінця прямує це тисячоліття, вам досить лише зазирнути до його чи її аптечної шафки — чи то так колись було казали. Але, боже мій, зазирніть-но до цієї, коли її зсувні дверцята відчиняє Едді Каспбрак, водночас милосердно відсовуючи геть своє біле, з витріщеними очима обличчя.
На верхній поличці "Анацин", "Екседрин", "Екседрин ПМ", "Контак", "Гелусіл", "Тайленол" і великий синій слоїк "Вікса", схожого на глибокі, задумливі сутінки під склом. Будуть там також флакон "Віварину", флакон "Серутану" ("natures" прочитане навпаки, як наголошувалося в рекламі цього засобу в Лоренса Велка, ще коли Едді Каспбрак був зовсім крихітним хлопчаком) і два флакони "Магнезієвого молочка Філіпса" — звичайного, що смакує, як рідка крейда, і нового, з м'ятним запахом, що смакує, як рідка крейда, напахчена м'ятою. Є тут і великий флакон "Ролейдса", що по-дружньому тулиться до великого флакона "Торнсу", біля "Торнсу" стоїть флакон пігулок з помаранчевим смаком "Дігель". Ці схожі на тріо химерні скарбнички напхані замість даймів таблетками[123].
Друга поличка, і зацініть вітамінки: тут вам і Е, тут вам і С, тут вам і С із шипшиною. Є тут і В простий, і В комплексний, і В-12. Є тут лізин, який має допомагати при подразненнях шкіри, і лецитин, який нібито щось робить з накопиченням холестерину всередині й навкруг Великого Насоса. Є тут залізо, і кальцій, і риб'ячий жир. Є пігулки мультивітаміну "одна-на-день", і мультивітамін "Міадек", і мультивітамін "Центрум". А на самій шафці згори стоїть велетенська пляшка "Геритолу"[124], просто для певності.
Перейшовши відразу до третьої полички, ми знайдемо допоміжних гравців на полі чудодійних патентованих ліків. "Екс-лакс", "Маленькі пігулки Картера". Ці забезпечують рух пошти всередині Едді Каспбрака. Тут же поряд "Каопектат", "Пепто-Бісмол" і "Препарат Ейч" — на той випадок, якщо пошта рухатиметься занадто швидко чи надто болісно. Гігієнічні серветки "Такс" у слоїку з ґвинтовою кришкою потрібні, щоб підтримувати все в акуратності після того, як пошту буде доставлено, нехай то буде хоч адресований безіменному МЕШКАНЦЮ рекламний проспект (чи парочка їх), хоч велика спецкур'єрська посилка. Є тут і "Формула 44" від кашлю, "Ніквіл" і "Дрістан" від застуди, і велика пляшка касторової олії. Є тут бляшаночка "Сакретсів"[125] на випадок, якщо Едді застудить собі горло, і є тут цілий квартет полоскань для рота: "Хлорасептик", "Сепакол", "Сепестат" у пляшечці з розпилювачем і, звичайно, старий добрий "Лістерин", часто імітований, але так ніколи до пуття й не відтворений[126]. "Візин" і "Мурин" для очей. "Кортейд" і мазь "Неоспорин" для шкіри (друга лінія захисту, якщо "Л-Лізин" не виправдає сподівань), тюбик "Оксі-5" і пластикова пляшка "Оксі-Вош" (бо, безумовно, Едді радше розлучиться з кількома центами, аніж збереже в себе трохи більше прищів), і ще є тетрациклінові пігулки.
І збоку, віддалік решти, згуртовані, наче злостиві змовники, стоять три пляшечки кам'яновугільно-дьогтьового шампуню.
Нижня поличка майже порожня, але те, що зберігається на ній, то серйозні речі — гаразд, можете пройтися там. На цих речах ви могли б злетіти вище за літак Вена Генскома і розбитися дужче за Турмана Мансона[127]. Тут валіум, перкодан, елавіл і дарвон. Також на цій нижній полиці є ще одна бляшаночка "Сакретсів", але льодяників у ній нема. Якщо ви відкриєте цю бляшаночку, знайдете в ній шість таблеток квілуду[128].
Едді Каспбрак вірив у бойскаутське гасло.
Він увійшов до ванної кімнати, помахуючи синім саквояжем. Поставив його в раковину, розстебнув зіпер, а потім тремтячими руками почав зсипати туди і флакончики, і слоїки, і тюбики, і м'які пластикові пляшечки, і спрей-пляшечки. За інших обставин він виймав би їх обережно, одну річ по одній, але зараз не було часу на такі делікатності. Вибір, яким його вбачав Едді, був наскільки простим, настільки ж і брутальним: ворушитися і рухатись далі чи стояти на місці достатньо довго, аби почати думати, що ж воно усе це означає, і просто вмерти зі страху.
— Едді? — з нижнього поверху погукала Майра. — Едді, що ти там роообиш?
Едді вкинув до саквояжа бляшанку з черговими пігулками. Тепер аптечна шафка була порожньою, якщо не враховувати Майрин мідол і маленький, вже майже зужитий тюбик блістексу[129]. Едді на мить застиг, а потім ухопив і блістекс. Почав було закривати на саквояжі зіпер, завагався, а потім вкинув туди й мідол. Вона завжди зможе собі ще купити.
— Едді? — тепер уже з половини сходового прогону.
Едді довів зіпер до кінця і полишив ванну кімнату, тягнучи при стегні саквояж. Коротун з боязким, кролячого типу обличчям. Більша частина його волосся уже щезла; те, що залишилося, росло млявими, перистими латками. Саквояж своєю вагою помітно перехиляв його на один бік.
На другий поверх повільно видобувалася неймовірно огрядна жінка. Едді чув, як під нею, протестуючи, риплять сходинки.
— Що ти РООООООООБИШ?
Едді не потрібен був мозкоправ, який довів би йому, що, в певному сенсі, він одружений із власною матір'ю. Майра Каспбрак була велетенською. Коли Едді брав її за себе п'ять років тому, вона була всього лиш великою, але інколи Едді думав, що його підсвідомість уже тоді передбачала у ній потенціал для грандіозності; знає бог, його мати була громадищем. Дружина, досягнувши майданчика другого поверху, якимсь чином здавалася ще грандіознішою, ніж завжди. У білій, здутій кучугурами на грудях і стегнах нічній сорочці. З позбавленим макіяжу блідим, лискучим обличчям. Вигляд вона мала страшенно наляканий.