— Н-н-не хвилюйся, — промовив Білл. — Ц-ц-е всього л-л-лиш Р-р-річі. В-в-він бо-о-ожевільний.
Річі скочив на рівні:
— Я все чув, Денбро. Ти мене краще не чіпай, бо нацькую на тебе Скирта.
— К-к-краща ча-а-астка тебе зб-б-бігла по нозі твого б-б-батька, — указав Білл.
— Правда, — відповів Річі, — але поглянь-но, як багато доброго в мені залишилося. Як твої діля, Скирте? Мене звати Річі Тозіер. Голоси — мій важливий козир, — викинув він вперед руку. Бен, украй розгублений, потягнувся до неї своєю. Річі відсмикнув свою назад. Бен скривився. Річі пом'якшав і потис йому руку.
— На той випадок, якщо тобі цікаво, мене звуть Бен Генском, — сказав Бен.
— Бачив інколи тебе в школі, — сказав Річі. Він махнув рукою на водяне плесо, що ширилося. — Це, либонь, була твоя ідея. Ці пісюни були б неспроможні підпалити й петарду вогнеметом.
— Лише за себе кажи, — докинув Едді.
— Ой, ти хочеш сказати, що це була твоя ідея, Едсе? Господи Ісусе, я вибачаюся.
Він упав на коліна перед Едді й знову почав несамовито кланятись.
— Піднімися, перестань, ти бризкаєш на мене грязюкою, — закричав Едді.
Річі вдруге підхопився на рівні й ущипнув Едді за щоку:
— Гарнюній, гарнюній, гарнюній! — вигукував Річі.
— Припини, я це ненавиджу!
— Зізнайся, Едсе, хто побудував греблю?
— Б-б-бен показав н-н-нам як, — сказав Білл.
— Добра робота. — Річі повернувся й відкрив, що поза ним стоїть Стен Юріс, руки в кишенях, спокійно дивиться, як Річі провадить свою виставу. — А це Стен Бос Юріс, — показав Річі Бену. — Стен єврей. Крім того, він убив Христа. Так мені, принаймні, сказав був одного дня Віктор Кріс. Відтоді я зацікавився Стеном. Рахую собі так — якщо він аж такий старий, то мусить бути в змозі купляти нам іноді пиво, правильно, Стене?
— Гадаю, то був мій батько, — сказав Стен низьким, приємним голосом, і це зірвало усіх на регіт, включно з Беном. Едді реготав, аж поки не почав хрипіти, і сльози вже котилися по його обличчю.
— Оце класний жарт! — волав Річі, ходячи навкруг них із задертими над головою руками, наче футбольний рефері, який показує, що додаткове очко зароблено правильно. — Стен Бос утнув класну штуку! Великі моменти історії! Вака-вака-вака!
— Привіт, — кивнув Стен Бену, роблячи вигляд, ніби сам зовсім не помічає Річі.
— Вітаю, — відповів Бен. — Ми вчилися разом у другому класі. Ти був тим хлопчиком, який…
— ... ніколи нічого не говорив, — закінчив Стен, трішки усміхаючись.
— Правильно.
— Стен не промовить "гівно", навіть якщо матиме його повен рот, — сказав Річі. — Що з ним ЧААА-сто й трапляється — вака-вака-ВА…
— 3-з-заткнися, Річі, — сказав Білл.
— Окей, але спершу я мушу сказати тобі одну річ, хоч як це для мене неприємно. Здається мені, ви втрачаєте вашу греблю. Долину затоплює, парднери. Нумо, рятуймо першими жінок і дітей.
І, навіть не поклопотавшись про те, щоб підсукати на собі холоші штанів чи зняти кросівки, Річі стрибнув у воду й почав ляпати, куди слід, шматки дернини на найближчому крилі греблі, звідки невгамовна течія знову брудними пасмами вимивала засипку. Одну дужку його окулярів було обмотано клейкою стрічкою Червоного Хреста і, тим часом як Річі працював, її вільний кінець ляпав його по щоці. Білл перехопив погляд Едді, стиха усміхнувся і знизав плечима. Отакий-от Річі. Він може звести з розуму своїм лайном… але все одно якось воно приємно, коли він поряд.
Вони працювали біля греблі ще годину чи близько того. Річі дослухався команд Бена, котрі знову стали доволі невпевненими з двома новими хлопцями під його орудою — з ідеальною готовністю і виконував їх у шаленому темпі. По виконанні кожного завдання він доповідав Бену, віддаючи навідліг британський салют і стукаючи п'ятами своїх розмоклих кросівок, і чекав наступних розпоряджень. Вряди-годи він починав просторікувати до інших якимсь зі своїх Голосів: Німецький Комендант, Англійський Мажордом Тудлз, Південний Сенатор (який звучав трохи схоже на Фоґгорна Леґгорна[333] і який з плином часу розвинеться в персонажа на ім'я Бафорд Слинь-Поцілуй), Диктор Кінохроніки МувіТон.
Робота не просто просувалася вперед, вона мчала вперед спринтом. І от тепер, незадовго до п'ятої вечора, коли вони сиділи відпочивали на березі, здавалося, що сказане тоді Річі виявилося правдивим: вони зовсім зупинили цю сцикуху. Дверцята від машини, шматок гофрованої сталі та старі шини стали другою чергою греблі, підтримуваною величезним спадистим пагорбом землі й каміння. Білл, Бен і Річі курили, Стен лежав на спині. Хтось чужий міг би подумати, що той просто дивиться в небо, але Едді знав краще. Стен дивився на дерева по той бік потоку, стежачи, чи не помітить якусь пташку чи й парочку, яких він зможе ввечері описати в своєму пташиному щоденнику. Сам Едді просто сидів, схрестивши ноги, почуваючись приємно втомленим і розслабленим. У той момент йому здавалося, що всі інші — це гурт найкращих хлопців, яких тільки можна намріяти мати у себе в друзях. Їм було добре разом, вони ідеально вписувалися один в одного краями. Ніяк краще він не міг собі цього пояснити, а оскільки в жодному поясненні, схоже, потреби не було, то він вирішив: хай буде таке, яке є.
Він подивився на Бена, котрий незграбно тримав сигарету й часто спльовував так, ніби її смак йому не вельми подобався. Поки Едді дивився, Бен її загасив і прикрив довгий недопалок землею.
Піднявши голову, Бен помітив, що Едді на нього дивиться, і відвернувся, зніяковілий.
Едді поглянув на Білла й побачив у нього на обличчі дещо таке, що йому не сподобалося. Білл задивився поза воду на дерева та кущі на тому боці, його сірі очі були в задумі. Знову той замислений вираз у нього на обличчі. Едді подумав, що вигляд у Білла такий, ніби щось гризе йому серце.
Немов прочитавши його думку, Білл обернувся. Едді посміхнувся, але Білл не відповів йому посмішкою. Він поклав свою сигарету й роззирнувся на інших. Навіть Річі втягнувся у тишу своїх думок — подія, що траплялася майже так само рідко, як місячне затемнення.
Едді знав, що Білл рідко каже бодай щось важливе, якщо не панує цілковита тиша, бо балакати йому було таки важко. І раптом йому схотілося, щоб він дійсно що-небудь сказав, бо той Річі включиться зі своїми Голосами. Раптом він відчув упевненість, що Білл ось-ось розкриє рота й скаже щось жахливе, щось таке, що геть усе змінить. Едді машинально потягнувся по інгалятор, дістав його й затис у руці. Зробив він це, навіть не усвідомлюючи, що робить.