Хлопчики й дівчатка стояли нерухомо, піднявши вгору голови. Літак поволі зникав з очей.
— Прощай, Євгешо! — зненацька тихо проказав Павлик.
Він сказав це так тихо, що тільки Олеся, яка стояла поруч, почула його слова. Сказав і відвернувся, щоб сховати своє обличчя. Тоді Олеся високо підняла руку з білою хустинкою і гукнула:
— Прощай, Євгешо! Прощай, піонере! Видужуй і повертайся!
Вона махала хустиною, білою хустиною з синьою мережкою, наче Євгешка міг побачити цей прощальний привіт. І тоді всі піонери голосно загукали, замахали руками вслід далекій сріблястій птиці, яка понесла їхнього товариша.
« Первый Предыдущая Страница 27 из 27