— Отже, тільки восьма частина, — констатував Кінаст.
А Дідеріх на це:
— Що ж, мені задарма надсаджуватися заради вас?
Запанувала неприємна мовчанка.
Дідеріх знову підніс настрій.
— За Фрідріхове здоров'я!
— За Дідеріхове здоров'я! — сказав Кінаст.
Потім у Дідеріха майнула нова думка.
— Ти сам можеш збільшити свій пай у підприємстві, вклавши в нього свої гроші. Як справа з твоїми заощадженнями? Одержуючи таку величезну платню...
Кінаст відповів, що в принципі він не відмовляється. Але поки що він зв'язаний контрактом з Бюшлі і К°. Крім того, цього разу він розраховує на значне збільшення платні, і залишити службу тепер було б злочином проти себе самого.
— А якщо я віддам вам свої гроші, я повинен сам взяти участь у керуванні підприємством. При всьому довір'ї, яке я маю до тебе, любий Дідеріхе...
Дідеріх цілком погодився з ним. Кінаст, із свого боку, вніс нову пропозицію.
— Якби ти просто дав за нею п'ятдесят тисяч! Тоді Магда відмовилася б від своєї частки в підприємстві.
Але ця пропозиція зустріла з боку Дідеріха рішучу відсіч.
— Це суперечило б волі мого покійного батька, а вона для мене священна! А з моїм розмахом через кілька років Магдина частка може зрости вдесятеро проти того, що ти вимагаєш. Ніколи я не піду на те, щоб так скривдити свою беззахисну сестру.
На це шуряк вишкірив зуби, злегка посміхнувшись. Дідеріхові родинні почуття роблять йому честь, але самого розмаху не досить. На це Дідеріх з виразом роздратування озвався: за своє підприємство він, дякувати богові, відповідає тільки перед богом і самим собою.
— Двадцять п'ять тисяч готівкою та восьма частина чистого прибутку — і більше ні пфеніга.
Кінаст затарабанив пальцями по столу.
— Не знаю, чи зможу я взяти твою сестру на таких умовах, — заявив він. — Останнє слово я ще залишаю за собою.
Дідеріх знизав плечима, і вони допили своє пиво. Кінаст пішов до них обідати. Дідеріх уже побоювався, що він накивав п'ятами. На щастя, Магда причепурилася ще спокусливіше, ніж учора. "Вона ніби знала, що сьогодні розв'язується все", — подумав Дідеріх, з захопленням дивуючись їй. За солодкою стравою вона знову так захопила Кінаста, що він забажав справити весілля через місяць.
— Твоє останнє слово? — піддрочуючи, спитав його Дідеріх.
У відповідь Кінаст витяг з кишені обручки.
По обіді пані Геслінг навшпиньки вийшла з покою, де сиділи заручені. Дідеріх також хотів зникнути, але вони запросили його піти з ними погуляти.
— Куди ж ми підемо, де мама й Еммі?
Еммі відмовилася йти, і тому пані Геслінг теж лишилася вдома.
— Бо це виглядало б дивно, розумієш? — сказала Магда.
Дідеріх погодився з нею. Він навіть біля входу до фабрики струснув порох, що пристав до її хутряного жакета. Він ставився тепер до Магди з пошаною, бо вона допевнилася успіху.
Вони пішли в напрямку до ратуші. Хай люди бачать, це не пошкодить. Щоправда, перший, кого відразу ж зустріли на Мейзештрасе, був усього лише Наполеон Фішер. Він вишкірив зуби перед парочкою і кивнув головою Дідеріхові, погляд його говорив, що він цілком у курсі справ. Дідеріх багрово почервонів; йому хотілося спинити механіка і тут-таки, просто на вулиці, вилаяти його; але хіба це було можливо? "Велика моя помилка, що я вдався в інтимності з цим хитрим пролетарем! Обійшлося б і без нього! Тепер він крутиться коло дому, щоб раз у раз нагадувати мені, що я у нього в руках. Він дійде ще й до шантажу". Але, дякувати богові, всі розмови між ним і механіком відбувалися сам на сам. Що б Наполеон Фішер про нього не говорив, все це звичайнісінький наклеп. Дідеріх просто запроторить його до тюрми. Проте він так ненавидів його за співучасть, що попри двадцятиградусний мороз його аж у жар кинуло і він спітнів. Дідеріх озирнувся. Невже жодна цеглина не впаде на голову Наполеона Фішера?
На Геріхтсштрасе Магда подумала, що прогулянка себе виправдала бо в домі члена окружного суду Гарніша біля вікна стояли Мета Гарніш та Інга Тіц, і Магда знала напевне, що на їхніх обличчях, коли вони побачили Кінаста, відбилася глибока тривога. Кайзер-Вільгельмштрасе сьогодні, на жаль, була малолюдна; тільки майор Кунце і доктор Гейтейфель, які прямували до "Гармонії", здалеку з цікавістю подивилися на них. На розі Швейніхенштрасе сталося щось таке, чого Дідеріх не передбачив: саме попереду них ішли пані Даймхен з Густою. Магда зразу ж прискорила ходу і заговорила жвавіше. І справді, Густа обернулась, і Магда змогла сказати:
— Пані Даймхен, дозвольте відрекомендувати вам мого нареченого, пана Кінаста.
Наречений був оглянутий з ніг до голови і, очевидно, схвалений, бо Густа, яка з Дідеріхом відстала трохи, спитала не без пошани:
— Де ви його роздобули?
Дідеріх пожартував:
— Ну, так близько, як вам, не всякій пощастить знайти свого нареченого. Зате цей солідніший.
— Ви вже знову починаєте? — вигукнула Густа, але без ворожості. Вона навіть відповіла на Дідеріхів погляд і при цьому легко зітхнула. — А мій завжди бозна-де. Я зовсім ніби вдова. — Вона задумливо подивилася вслід Магді, яка спиралася на Кінастову руку.
Дідеріх сказав глибокодумно:
— Дай мертвим спокій. Є досить живих. — При цьому він притис Густу до самої стіни будинку й жадібно заглянув їй в очі; і справді, її миле, повненьке личко на мить виявило прихильність.
На жаль, вони вже дійшли до Швейніхенштрасе, 77, і довелося розпрощатися. За Саксонською брамою починалося передмістя, і брат та сестра Геслінги з паном Кінастом пішли назад. Магда, яка міцно спиралася на руку нареченого, підбадьорливо сказала Дідеріхові:
— Ну, що ти гадаєш?
Його обличчя почервоніло, він засопів.
— А що мені гадати! — сказав він, і Магда засміялася.
Безлюдною вулицею, в густому присмерку, їм назустріч
наближалася якась постать.
— Чи це не?... — спитав непевно Дідеріх.
Але постать наблизилася: огрядний, очевидно ще молодий чоловік, у широкому м'якому капелюсі, елегантно вбраний. Ноги він ставив носками всередину.
— Та це ж Вольфганг Бук! — Він ображено подумав: "А Густа вдає, ніби він десь на іншому краю світу. Треба відучити її брехати!"
— А, це ви! — молодий Бук потис Дідеріхові руку. — Дуже радий.
— Я теж, — відповів Дідеріх, стлумивши свою образу на Густу, і познайомив майбутнього шуряка із своїм шкільним товаришем. Бук віншував нареченого й наречену і пішов з Дідеріхом позад.