Дідусь Нхан кудись пішов, і Джефф був удома сам. Він поспішив униз по сходах і відкрив двері.
Чарлі зайшов, злегка вклонившись Джеффу.
– Я Чарлі Лі, – промовив він. – Блеккі говорив вам про мене?
– Так. Чому ви тут? Що-небудь сталося?
– Нічого особливого, – відповів Чарлі. По дорозі в Фудаумот він ретельно відрепетирував свою брехню. – Однак, вам необхідно негайно їхати. Блеккі чув від свого друга із поліцейського управління, що відомо місце, де ви ховаєтеся. Поліція вже виїхала, щоб арештувати вас.
Джефф заціпенів.
– Звідки вони довідалися?
– Я все поясню пізніше, – запевнив Чарлі. – Ви повинні негайно їхати. Не можна гаяти ні хвилини.
– Де Нхан? – запитав Джефф.
– Вона в безпеці. Про неї турбується Блеккі. Через кілька годин вона до нас приєднається. Якщо вам треба щось взяти з собою, будь ласка, візьміть. У мене тут машина. Ми мусимо їхати негайно.
– Ви певні, що вона в безпеці?
– Звісно. Будь ласка, поспішіть.
Джефф стояв, не знаючи, що робити, далі двома стрибками він збіг по сходах у свою спальню, покидав речі у портплед. Револьвер поліцейського він сховав під сорочку. Впевнившись, що жерстянка, в якій зберігалися діаманти, знаходиться в кишені, він підняв портплед і рушив до дверей. Зупинився, оглянув кімнату.
На столику біля ліжка стояв маленький Будда зі слонової кістки, котрий подарувала йому Нхан. Джефф підійшов і взяв його. "Вона сказала, поки він зі мною, зло не торкнеться мене, – подумав він. – Краще забрати його. Смішна забобонна дівчинка, вона бажає мені добра." Він засунув Будду в кишеню сорочки і спустився до Чарлі в передпокій.
– Почекайте тут, – мовив Чарлі. – Я підгоню машину до дверей. Ви ляжете позаду на підлогу. Вас не має бути видно.
Поки Чарлі підганяв машину, Джефф намагався заспокоїтися і оцінити, які наслідки буде мати розкриття його сховища. У дідуся Нхан і її сім'ї, безумовно, будуть неприємності.
"Що я зробив цим людям! – подумав Джефф. – Я божевільний, самозакоханий покидьок. Чи в безпеці Нхан?"
Чарлі нетерпляче натиснув кнопку сирени.
"Я навіть не зможу попрощатися зі старим, – думав Джефф, виходячи під пекучі промені сонця. – Якби я мав трохи мужності, я б лишився тут і попередив його про небезпеку, коли він повернеться."
Чарлі відкрив задню дверцю і поманив Джеффа.
– Швидко сідайте, – звелів він.
Згораючи від сорому, Джефф пробіг по стежці і, зігнувшись в три погибелі, ліг на підлогу автомобіля. Чарлі зачинив дверці, увімкнув газ, і автомобіль рушив.
В той час, коли машина з шумом мчала по запорошеній дорозі вбік Бен Кета, Джефф думав про Нхан. До прибуття гелікоптера лишалося ще п'ять з половиною годин. Багато що може статися за цей час.
Раз чи два Чарлі зупинявся, щоб поглянути на карту. Він пояснив Джеффу, що майданчик для приземлення має бути недалеко, проте до того часу, коли він, нарешті, знайшов точне місце, була вже майже сьома година і почали густішати сутінки.
Він відразу ж зрозумів, що це було підхоже і надійне місце. Густі зарості бамбука півколом підносилися біля занедбаного рисового поля, випалена сонцем чорна грязюка зробилася твердою, це було дуже зручно для приземлення гелікоптера. Кущі і дерева ховали рисове поле, і його не було видно з дороги. Коли машина застрибала по кочкастій землі, величезні, як летючі миші, чорні і лимонного кольору бабочки вилітали з бамбукових заростів, налякані цаплі здійнялися в темніюче небо.
Чарлі зупинив машину і виліз. За ним рушив Джефф, ноги його затекли, тіло боліло після їзди в скоцюрбленому положенні.
– Треба підготувати два великих вогнища, – запропонував Чарлі. – Пілоту легше буде нас помітити. Коли ми почуємо, що він наближається, ми запалимо вогнища.
– Він не прилетить раніше, ніж через чотири години, – зауважив Джефф. – У нас ще купа часу. Звідки поліція довідалася, що я знаходжусь у старого в домі?
– Вас бачили у вікно, – відповів Чарлі, згадуючи, що Ю-Ю говорив Блеккі. – За відомості про вас було обіцяно винагороду. Селянин, який вас бачив, сповістив про це.
Джефф прокляв власну необережність.
– Але як ви дізналися про це? – наполягав він.
– У Блеккі в поліцейському управлінні є хороший приятель, – збрехав Чарлі.
– Що тепер буде зі старим?
– Не тривожтеся, з ним нічого не зроблять. Газета, в котрій пропонувалась винагорода, не доходить до Фудаумота. Звідки він міг знати, що вами цікавиться поліція?
Джефф відчув маленьке полегшення. Чарлі сказав те, що йому хотілося почути, і він легко з цим погодився.
– А Нхан? Де вона?
– Їй ніщо не загрожує. Вона з Блеккі. Коли стемніє, Блеккі привезе її сюди. – Він відійшов убік. – Давайте складати вогнища.
Поки вони займалися цією справою, Чарлі роздумував, чи зможе він переконати американця поїхати без Нхан. Це ризиковано. Він може відмовитися. Чарлі розумів, що було б безпечніше вбити його до прибуття гелікоптера. Він не зміг би вбити Джеффа в присутності Уоткінса. Уоткінс шантажував би його до кінця життя.
Він подивився на рисове поле, де трудився американець. На темніючому небі виділялася його масивна фігура.
Чарлі вирішив почекати, коли стемніє. Тоді він зможе непомітно дістати револьвер і, коли Джефф наблизиться до нього, впритул у нього вистрілити. Він скаже Уоткінсу, що пасажир передумав і не поїде. З Уоткінсом він добереться до Кратьє. До ранку він буде у Гонконгу з діамантами вартістю в два мільйони доларів.
Він був радий, що має збирати хмиз для вогнища. Це відволікало його думки від Джеффа. На початку дев'ятої чоловіки завершили свою роботу. Було так темно, що Чарлі насилу відшукав автомобіль.
По вогнику сигарети він бачив, як Джефф прямував через поле. Він відкрив дверцю і почав намацувати на підлозі машини портфель, але не зміг його відшукати. Спітнівши від страху, він забрався в машину, увімкнув підсвітку і подивився на підлогу поглядом божевільного – портфеля там не було. Він міг би присягнутися, що, перед тим, як сісти в машину, поставив на підлогу портфель. Можливо, портфель вивалився з машини, коли він вилізав. Він, мабуть, вивалився. З темряви показалася фігура Джеффа.
– Чому ви увімкнули світло? – спитав він. – Нас можуть побачити з дороги.