— Я кинув у річку іншу істоту, вона сказала, що вона черепаха, а я не повірив. Кинув її у бурні води Амазонки, а вона не повернулася і я залишився без вечері. Мамо може нам слід пошукати іншу місцину, де живуть менш розумні тварини?
— Сину, сину!, — говорила мати, граціозно махаючи хвостом, — уважно слухай мене і твердо запам'ятай, що я скажу. Їжак звернеться у клубок і його колючки будуть стирчати у різні боки. По цих прикметах ти впізнаєш їжака.
— Мені не подобається ця стара леді, — сказав Гостра Колючка, виглядаючи з під великого листка, — Цікаво, що вона ще знає?
— Черепаха не може звернутися у клубок, — продовжувала Мати Ягуара, граціозно махаючи хвостом, — Вона може лише втягнути свою голову та ноги у панцир. По цих прикметах ти впізнаєш черепаху.
— Мені геть не подобається ця стара леді, — сказала черепаха, — Навіть дитина не забуде цих вказівок. Шкода, що ти, Гостра Колючка, не можеш плавати.
— І не кажи, — відповів Гостра колючка, — Але було б у сто крат краще, якби ти зуміла звернутися клубком. Що за бурмотіння!? Послухаймо Плямистого Ягуара!!!
Плямистий Ягуар сидів на березі бурхливої річки Амазонки, вилизував свою поранену лапу і промовляв сам до себе:
Не може звернуться, але може плисти,
Черепахою зветься,
Звертається клубком, але не може плисти,
Їжаком кличуть його.
— Він до віку не забуде, що сказала йому мати, — сказав Гостра Колючка, — Підтримай мене за підборіддя, Твердий Панцир. Я збираюсь навчитись плавати. Це може бути дуже корисним.
— Чудово, — сказала черепаха і підтримуючи за підборіддя їжака, що зайшов у бурхливі води Амазонки.
— Ти станеш чудовим плавцем, — врешті сказала Твердий Панцир, — Тепер ти спробуй трохи ослабити мої пластини, і побачимо, чи зможу я звернутися клубком. Це може стати у нагоді.
Гостра Колючка допоміг ослабити пластини панцира і після неймовірних зусиль черепаха зуміла трохи звернутися клубком.
— Чудово, — сказав їжак, — Але відпочинь трохи, а то ти геть потемніла в лиці. І давай знову підемо до річки, я спробую освоїти ниряння, що, судячи з твоїх слів, дуже легко.
І знову Гостра Колючка плавав, а Твердий Панцир допомагала йому.
— Чудово, — сказала черепаха, — Трохи практики і ти станеш справжнім китом. А тепер давай знову ослабимо пластини на моєму панцирі і я спробую зробити той чудовий вигин, що ти говорив дуже легкий. Ото здивується Ягуар!
— Чудово, — сказав Гостра Колючка, мокрий від амазонської води, ослабляючи пластини, — Я вже ледве можу тебе вирізнити від своїх родичів. Сильніше ослабити? Так. Ще сильніше? Будь – ласка, тихше крекчи, бо Ягуар почує. Коли ми закінчимо, я хочу освоїти глибоке пірнання, що видається тобі таким легким! Ото здивується Ягуар!
І знову Гостра Колючка пірнав, а черепаха пливла поруч.
— Прекрасно, — промовила черепаха, — Трохи потренуватися у затримці дихання і ти зможеш жити у будиночку на дні бурхливої річки Амазонки. А тепер я спробую вправу – прижати задні лапки до голови. Ти кажеш, що дуже зручно так лежати? Ото здивується Ягуар, побачивши нас!
— Чудово, — сказав Гостра Колючка, — Давай трохи випрямимо пластини на спині. Тепер вони трохи заходять одна на одну, замість того щоб лежати впритул.
— Усе результат вправ, — сказала черепаха, — А я помітила, що твої голки немовби зрослися і здалеку ти більше схожий на ялинкову шишку, чим на колючий коврик.
— Невже?, — сказав їжак, — Це все від плавання. Ото здивується Ягуар, побачивши нас!
Вони продовжили тренуватися, допомагаючи один одному, аж поки не настав ранок. Зійшло сонце і вони відпочивали, вигріваючись на сонечку. Потім черепаха і їжак подивилися один на одного і зрозуміли, що вони змінилися.
— Гостра Колючка, — сказала черепаха, — Я не така, що була вчора і гадаю, що мій вигляд дуже збентежить Ягуара.
— І я теж змінився, — сказав їжак, — Гадаю, що ці пластини, що виникли з колючок, допомогли мені в плаванні. Ох, не заздрю Ягуару! Ходімо і знайдемо його!
Обшукавши береги річки, вони врешті знайшли Плямистого Ягуара, що колисав свою поранену лапу. Побачивши дивних створінь, він аж упав від здивування.
— Доброго ранку, — сказав Гостра Колючка, — Як ведеться твоїй матусі?
— Дякую, дуже добре, — відповів Плямистий Ягуар, — Але вибачте, ми раніше зустрічалися?
— Дуже не ввічливо з твого боку, так швидко все забути, — сказав Гостра Колючка, — Вчора, увечері ти намагався видряпати мене з панцира.
— Але ти не мав ніякого панцира, самі колючки, — відповів Плямистий Ягуар, — Ось подивись на мою поранену лапу.
— А мені ти велів кинутися у бурхливі води річки Амазонки,— сказала черепаха, — Чому ж сьогодні ти такий забудькуватий і грубий?
— Згадай, що казала твоя матуся, — сказав Гостра Колючка.
Не може звернуться, але може плисти,
Черепахою зветься,
Звертається клубком, але не може плисти,
Їжаком – кличуть
Вони разом згорнулися у клубок і почали кружляти навколо Ягуара. Кружляли до тих пір, аж поки у дикого звіра не запаморочилося в голові.
Отямившись, Плямистий Ягуар побіг до своєї матусі.
— Мамо, — сказав він, — Сьогодні я зустрів дві нових тварини. Одне з них, хоча ти казала, що воно не може плавати, плаває, інше – хоча ти казала, що воно не може звернутися клубком, звертається. Мені здається, що вони якось поділили колючки, бо обидва вкриті лускою замість того щоб один мав гострі шпичаки, а інший – гладкі пластини. Окрім того вони можуть звернутися клубком і кружляти, аж поки не запаморочиться у голові.
— Сину, сину, — говорила мати, граціозно махаючи хвостом, — Їжак є їжак і він не може бути нічим іншим окрім їжака. А черепаха є черепаха і ніщо інше.
— Але це не їжак і не черепаха. Це трохи їжак і трохи черепаха, а назву цього створіння я не знаю.
— Дурниці, — відповіла Мати Ягуар, — Усе має власне ім'я. Я буду звати ці створіння броненосцями і на твоєму місці, я б залишила їх у спокої.
І ягуар так і зробив, але дивна річ, о найшанованіші, з тих самих пір на берегах бурхливої річки Амазонки не зустрінеш ні їжаків ні черепах, а лише самих броненосців. Звичайно можна зустріти черепах і їжаків в інших місцях(один з них мешкає у моєму садку), але таке мудре і розумне створіння, покрите лускою, що міцно прилягає до тіла, мешкає лише на берегах Амазонки з далеких — далеких часів і зветься Броненосцем.