— Закінчили вже ваші чаклунства?
— Так, майже закінчив, сер. Прошу, сер. Сорок один мільйон п'ятсот тридцять сім тисяч триста вісімдесят два.
Він показав старанно виведені числа результату.
Генерал Уайдер скривився у посмішці. Натиснув кнопку множення, числа замерехтіли, зупинилися. Він подивився на результат і здивовано вигукнув:
— Велика Галактико, хлопець правий.
Президент Террестріальної федерації дуже втомлювався і, залишаючись в офісі наодинці, його обличчя з тонкими рисами набирало меланхолійного виразу. Війна з денебіанцями, що спершу мала широкий розмах і велику популярність, зійшла до нікчемних маневрів, викликаючи постійне невдоволення на Землі. Можливо, воно зростало також і на Денебі.
А тут іще конгресмен Брант, голова Комітету з асигнувань на озброєння, радісно і велемовно вбивав призначені йому півгодини, базікаючи про якісь нісенітниці.
— Обчислювання без комп'ютера,— роздратовано сказав президент,— одне без іншого неможливе.
— Обчислювання,— вів далі конгресмен,— лише система отримання даних. Це може робити не тільки машина, а й людський мозок. Дозвольте мені навести приклад.
І, використовуючи щойно набуті вміння, він працював з числами, доки проти волі самого президента не підігрів його цікавість.
— Воно завжди так спрацьовує?
— Кожного разу, містере президент. Повністю підтверджується.
— Важко цьому навчитися?
— Я витратив тиждень, щоб зрозуміти суть процесу. Думаю, ви опануєте швидше.
— Гаразд,— задумливо мовив президент,— це цікава кімнатна гра, але яка від неї практична користь?
— Яка користь від новонародженої дитини, містере президент? Зараз їй нема застосування, та хіба ви не бачите, що це шлях до звільнення від машин. Зауважте, містере президент. — Конгресмен підвівся і його густий голос автоматично зазвучав, як на публічних дебатах: — Денебіанська війна — це війна комп'ютерів. їхні комп'ютери створюють непробивний ракетний щит для нас, а наші такий самий для них. Якщо ми підвищуємо ефективність наших комп'ютерів, вони роблять те саме. Тому й триває протягом п'яти років цей безрезультатний і непевний баланс сил. Тепер ми маємо в наших руках метод, що дає змогу діяти без комп'ютера, відкинути його, зробити крок вперед. Ми будемо комбінувати механізм комп'ютеризації з людським розумом, ми матимемо еквівалент мислячим комп'ютерам, мільярди їх. Важко передбачити все в деталях, та переконаний, що цих машин буде безліч. Хай Денеб наносить удари, наші мислячі комп'ютери будуть для нього жахливою катастрофою.
Президент захвилювався:
— Що вимагається від мене?
— Дайте вказівку адміністрації підтримати застосування секретного проекту комп'ютеризації людей. Назвіть його Проект Цифра, якщо вам така назва до вподоби. За свій комітет я відповідаю, але повинен мати підтримку з боку адміністрації.
— І все ж, настільки людина здатна до комп'ютеризації?
— Обмежень нема. Програміст Шуман, що ознайомив мене з цим відкриттям, вважає...
— Так, я чув про Шумана.
— Доктор Шуман говорив мені, що теоретично не існує нічого такого, що може комп'ютер і не може людський мозок. Машина отримує дані і видає тільки кінцеві результати. Людський мозок здатний відобразити весь процес.
Президент зрозумів, про що йдеться.
— Якщо так сказав Шуман, то я схильний вірити, але теоретично. І, хто може знати, як саме працює комп'ютер?
Брант приязно всміхнувся:
— Так, містере президент, я теж про це запитував. Здається, що комп'ютери були розроблені колись людськими істотами. Звичайно, найпростіші, які не могли використовуватися для створення більш досконалих.
— Цікаво. Продовжуйте.
— Немає сумнівів у тому, що хобі техніка Оба — реконструювання древніх пристроїв — дало йому змогу ретельно вивчити принципи їхньої роботи та дійти висновку, що він може імітувати процеси. Множення, яке я вам щойно продемонстрував, є не що інше, як імітація процесу, виконуваного комп'ютером.
— Неймовірно!
Конгресмен тихенько кашлянув.
— Є й інший бік цього питання, містере президент... Чим далі ми зможемо удосконалювати цю річ, тим більше зменшуватимемо зусилля нашої федерації на виробництво комп'ютерів та їх утримання. Коли людський розум оволодіє формами і методами роботи комп'ютерів, ми зможемо більше енергії спрямовувати на мирні цілі, для полегшення життя простих людей у воєнний час. Це дасть велику перевагу правлячій партії.
— Цікаво,— мовив президент. — Я розумію вашу думку. Прошу, сідайте, конгресмене, сідайте. Я хочу трохи подумати. А тим часом покажіть мені фокуси множення на папері ще раз. Давайте подивимося, чи зможу я дійти до його суті.
Програміст Шуман не прискорював хід подій. Лоуссер був дуже консервативною людиною і любив працювати з комп'ютерами, як його батько й дід. Він керував Західноєвропейським комп'ютерним центром, і, якщо вдасться переконати його приєднатися до Проекту, велику справу можна вважати завершеною.
Та Лоуссер опирався:
— Я не певний, що мені подобається ідея послаблення зв'язків з комп'ютерами. Людський мозок дуже примхлива річ. Комп'ютер завжди дає постійну відповідь на те саме запитання. Де гарантія, що людський мозок працюватиме так саме чітко.
— Людський мозок, Лоуссере, теж маніпулює фактами. Немає значення — людський мозок чи машина буде опрацьовувати дані. Вони всього лише пристрої.
— Я визнаю оригінальність того, що ви мені продемонстрували, і, можливо, людський мозок здатний дублювати роботу комп'ютера, але все ж сумніваюся. Теорія ця приваблива, та чи правильно буде думати, що вона матиме практичне застосування?
— Гадаю, ми маємо для цього підстави, сер. У кінці кінців комп'ютери не існували вічно. Стародавні люди з їхніми трієрами[1], кам'яними сокирами і залізницями не мали обчислювальних машин.
— Можливо, тоді нічого не обчислювали?
— Ви чудово знаєте, що навіть будівництво залізниці чи зікурата[2] вимагають деяких розрахунків і вони робилися без комп'ютерів, наскільки нам відомо.
— Думаєте, це відбувалося так, як ви щойно продемонстрували?
— Можливо, й ні. Врешті метод,— ми називаємо його "графічним", між іншим, від стародавнього європейського слова "графо", що означає "писати",— був вилучений з самих комп'ютерів, отже він не може бути таким самим, як той стародавній. Очевидно, люди мали якісь інші методи, правда ж?