І я почув, як знов задзвенів телефон в покинутій, неприбраній квартирі, телефон, ручка якого була замотана синьою ізоляційною стрічкою, тому що хтось з підпилих друзів скинув його зі столу, щоб звільнити місце для шахівниці.
— Я пішов, — сказав я гостеві.
— Ні, — сказав той. — Повертатися пізно. Та й безглузді повернення в минуле. У далеке минуле.
— До побачення, — сказав я.
Я покинув корабель, тому що за цей вечір я навчився багато чому, про що й не підозрював раніше.
Земля наближалася, і Москва з невеликої світлої плями перетворилася знов на нескінченний розсип вогнів. І я насилу розшукав свій п'ятиповерховий блоковий будинок, такий однаковий і нудний у ряді побратимів.
Голос гостя наздогнав мене:
— Ви прирікаєте себе на життя, повне недомовок, мук і принижень. Ви будете все життя прагнути до нас, до мене. Але буде пізно. Схаменіться. Вам не можна повертатися.
Двері на балкон були розчинені. Телефон вже замовк. Я намацав його, не засвічуючи світла. Я подзвонив Катрін і запитав її:
— Ти дзвонила мені, Катрусю?
— Ти з глузду з'їхав, — сказала Катрін. — Вже перша година. Ти всіх сусідів перебудиш.
— То ти дзвонила?
— Це, напевно, твій божевільний Крогіус дзвонив. Він тебе по всьому місту розшукує. У нього якісь неприємності.
— Шкода, — сказав я.
— Крогіуса?
— Ні, шкода, що не ти дзвонила.
— А навіщо я повинна була тобі дзвонити?
— Щоб сказати, що згодна вийти за мене заміж.
— Ти з'їхав з глузду. Я ж сказала, що ніколи не вийду заміж за прибульця з космосу і притому морального виродка, який може навіяти мені, що він Жан-Поль Бельмондо.
— Ніколи?
— Лягай спати, — сказала Катрін. — Інакше я тебе зненавиджу.
— Ти завтра коли закінчуєш роботу?
— Тебе не обходить. У мене побачення.
— У тебе побачення зі мною, — сказав я строго.
— Гаразд, з тобою, — сказала Катрін. — Тільки зайвого не думай.
— Я зараз думати майже не в змозі.
— Я тебе цілую, — сказала Катрін. — Подзвони Крогіусу. Заспокой його. Він збожеволіє.
Я подзвонив Крогіусу і заспокоїв його.
Потім зняв черевики і, вже засинаючи, пригадав, що у мене закінчилася кава і завтра треба обов'язково зайти на Кіровську, в магазин, і вистояти там несамовиту чергу.
© БУЛЫЧЕВ К. Чудеса в Гусляре. — М.: Молодая гвардия, 1972. — 368 с. — (Б-ка советской фантастики).
© ГЕНИК Віталій, переклад з російської, 2008.