Та й пішов голова по колгоспу далі.
— Оце такий для мене город?! П'ятнадцять соток?! Для голови колгоспу? Ха-ха-ха! — зареготався голова.
Зареготався та й нарізав собі 60 соток городу.
Адміністративно-господарська діяльність нового голови колгоспу на цьому кінчилася, коли не рахувати ще одного геніального заходу: призначення на головнокомандуючого колгоспною коморою своєї людини.
Далі почалися "біжучі" справи.
Бігали до колгоспної комори од голови і бігали з колгоспної комори до голови.
Носили хліб, носили сало, олію, м'ясо, пшоно, яйця.
Потім бігали на ферму, носили молоко, та все без ордерів, та все без ордерів.
Колгосп той до хазяйнування в ньому Хапунця був одним з передових не тільки в районі, а й в області, а тепер він захудав, захирів й опинився далеко позаду від інших колгоспів у районі.
Колгоспники вболівають за свій колгосп, вони хочуть повернути своїй артілі її колишню славу, та голова на заваді…
Сигналізували про головині "подвиги" колгоспники районному прокуророві, але прокурор "одсигналізував" їхні сигнали назад до голови, а голова почав сигналістів "сигналізувати".
— Я вас, — каже, — так одсигналю, що душа ваша моїх сигналів перелякається та парою з вас і піде.
Колгоспники з нетерпінням чекали на звітно-виборні збори і готували для голови "вороних".
Хапунця прокотили з вітерцем.
* * *
Наш знайомий, мудрий колгоспник, прочитавши про Хапунцеві діяння, сумно похитав головою:
— От та гемонська комора.
— Що таке? Яка комора? — здивувались ми.
— Колгоспна комора! Ви розумієте, — каже мудрий колгоспник, — найбільше колгоспних керівників, типу вищепойменованого голови, спотикаються на колгоспних коморах…
— Як це?
— А так! Ото ж у коморі — сало, олія, мед, борошно, цукор… Воно й тягне кожного такого голову. А ордерів вони не люблять… І спотикаються… І ота комора обов'язково кінець кінцем веде кожного з них далеко поза комору. І надовго…
— А що робити?
— Я вже давно над цим думаю. Єсть у мене ідея про самохідну колгоспну комору. Це така комора, що, коли до неї посилає голова чи хтось інший з керівників без ордера і як тільки посланець ступне на східці, — комірник автоматично вилітає з комори, двері автоматично зачиняються, і комора самоходом од'їздить — од'їздить від порушників Статуту артілі… Вони до неї, а вона від них. Не дається, щоб її відімкнули. А як з ордером людина йде, комора спокійно собі стоїть. Як, по-вашому, — питає мудрий колгоспник, — можна таку комору збудувати?
— Тяжко! — кажу.
— Тяжко? — посміхнувся мудрий колгоспник. — "Катюшу" вигадали, — а комори щоб не вигадати! Ну, коли "самохідну" тяжко, то хоч таку, що як тільки без ордера хтось у комору вскочить, а двері — грюк, і зачинились. І не відчиняються, аж поки прокурор прийде.
— Таку легше! — потвердили ми.
"Зоре моя, вечірняя…"
В одному селі, одного району, одної області єсть хороший колгосп "Зоря".
У тому колгоспі тямущий, досвідчений голова, хороші бригадири.
Єсть там партійна і комсомольська організації, єсть колгоспний актив. І не такий собі актив, а справжній, активний актив.
Колгосп хазяйнує добре, збирає рясні врожаї зернових і технічних культур, тваринництво в нього розвивається поверх плану; виконує він справно усі зобов'язання перед державою, колгоспники не ремствують на оплату трудодня, а зовсім навпаки.
Колгосп "Зоря", як бачимо, хороший колгосп.
Районний партійний комітет того району навіть любить цей колгосп. Але він дуже полюбляє й інститут уповноважених.
Чи то сівба, чи жнива, чи поставки державі — зразу в усі колгоспи їдуть уповноважені райкому.
В кожному районі єсть різні районні організації і установи. У різних районних організаціях та установах єсть, розуміється, свої уповноважені…
От одного чудесного літнього дня, коли половіли жита, наливалися пшениці і благодатне сонце обгортало своїм ласкавим промінням артільну землю, до колгоспу "Зоря" прибула солідна людина, яка й одрекомендувалася голові:
— Уповноважений. На жнива!
Голова потис уповноваженому руку:
— Дуже прошу! Допомагатимете! Заходьте, розташовуйтесь!
Колгосп "Зоря" має непогане приміщення для приїжджих.
За два-три дні ще приїхала солідна людина:
— Уповноважений "Райзаготскот"!
— Прошу, — запросив голова.
Якось так сталося, що того часу "Зорі" дуже поталанило на уповноважених.
Поз'їздилися:
Уповноважений "Райкоопяйце".
Уповноважений "Райвовна".
Уповноважений "Райриба".
Уповноважений "Райраки".
Уповноважений "Райграблі".
Уповноважений "Райґудзик".
Щоб недовго писати, скажемо, що приїхало туди щось із п'ятнадцять солідних уповноважених.
Приїхали ще один агент страховки, другий — перестраховки і т. д.
Голова колгоспу "Зоря" зустрів усіх гостинно, ласкаво й привітно:
— Дуже прошу, товариші! Розташовуйтесь!
Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила. Борщ такий, що навіть уповноважені з хронічним колітом казали: "Дивись! Дома я самий легенький суп їм, — і пече, а тут три миски борщу, не поспішаючи, викушаєш, — і нічого. Перші дві години трохи важко дихати, а не пече зовсім".
Почали уповноважені в колгоспі жити та поживати.
А колгосп "Зоря", — ми це підкреслюємо, — був колгосп хороший, справний, всі роботи виконував вчасно, мав досвідченого агронома, свого зоотехніка — комсомолку, колгоспом виховану і вивчену. Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими, — радянський, одне слово, народ…
Прийшов уповноважений до жниварки.
— Ну, як тут у вас? — питає.
Оксанка, в'язальниця, йому:
— Увечері, товаришу, розповімо все. Тепер кожна хвилина дорога, б'ємо рекорд в'язання снопів.
Почалася молотьба. І на молотьбі уповноваженому кажуть:
— У нас погодинний графік! Усе розраховано. Не заважайте, дорогий товаришу!
Інші всі уповноважені ходять, а їм:
— Яйця — виконано! Молоко — виконано! М'ясо — здаємо в рахунок плану наступного року.
Жилося уповноваженим продуктивно.
Вранці повстають, підуть до ставка, скупаються, прийдуть, поснідають, полежать у садку, потім походять, потім знову полежать у садку, перед обідом підуть скупаються, пообідають, після обіду полежать у садку, потім пройдуться, знову полежать, потім пополуднують. Як сонце спадати почне, підуть у поле пройдуться, перед вечерею скупаються, потім повечеряють, після вечері посилають у район телефонограми: