Письмо в директора було неріве, кутасте, як у дитини, але досить чітке. Єнсен прочитав:
"Інспекторові будівельного нагляду цим
Пан Н. Єнсен — уповноважений будівельного нагляду і має право доступу до всіх відділів, за винятком
Н. Єнсен — працівник будівельного нагляду і може заходити
Панові Єнсенові, пред'явникові цієї перепустки, дозволено заходити
Н. Єнсен із будівельного нагляду має особливе право
Комісар комісар
Пан Єнсен ЩОБ ТИ ЗДОХ"
Єнсен склав аркуш і сховав у теку, поверх якої лежав револьвер. Нахилившись до бічного віконця, він подивився на Дім. Погляд його був спокійний і ні про що не говорив.
У нього запекло під грудьми. Він був голодний, але знав, що як тільки з'їсть бодай крихту, йому знову стане погано.
Він увімкнув мотор і поглянув на годинника.
Пів на першу — і вже середа.
9
— Ні,— сказав лаборант.— Папір інший. Трохи іншого формату. Але...
— Що "але"?
— Великої різниці в якості нема Структура однакова Багато в чому та сама
— Ну й...
— Цілком можливо, що обидва аркуші виготовлено на тій самій фабриці.
— Он що.
— Ми якраз перевіряємо. Принаймні таке може бути.— Лаборант ніби завагався, тоді повів далі: — А те, що написане на другому аркуші, має якийсь стосунок до справи?
— Чому ви питаєте?
— Та до нас заходив один лікар із психіатричної лікарні. Він зразу визначив, що той, хто списав цей аркуш, хворий на словесну сліпоту. Він цілком певен цього.
— Хто допустив вашого психіатра до матеріалів слідства?
— Я. Він випадково зайшов, і виявилося, що ми знайомі. г зз
— Я подам на вас рапорт.— Комісар Єнсен поклав трубку.— "Цілком певен",— сказав він сам до себе.— І знову. — "Багато в чому та сама".
Він подався до туалету, приніс кухлик води, всипав три ложечки соди, помішав ручкою і випив.
Тоді вийняв з кишені ключа. Ключ був плаский, довгий, а дуже складні зубці його мали якусь чудну форму. Єнсен зважив його на долоні й позирнув на годинника.
Було двадцять хвилин на третю — середа й досі не скінчилася.
10
Із вестибюля Єнсен звернув ліворуч і сів у безперервний ліфт. Нескінченна низка кабін рухалася повільно, брязкаючи й скрегочучи, а Єнсен тим часом намагався роздивитися на все, що можна було побачити. Найперше пропливла велика зала, де електричні візки сновигали вузькими переходами поміж стосами пов'язаних у паки свіжих журналів, нижче робітники в комбінезонах розвозили відливні форми й оглушливо гриміли ротаційні машини. Ще нижче були душові кімнати, туалети, роздягальні з лавками та довгими рядами зелених металевих шафок. На лавках сиділи робітники — може, відпочивали, а може, скінчили вже свою зміну. Більшість їх байдуже гортали кольорові журнали — мабуть, щойно з друкарської машини. Та ось їзда скінчилася, і Єнсен опинився в паперовому складі. Тут панувала тиша, звичайно, не цілковита, бо звуки величезного будинку зливалися в суцільний гомін і його могутнє пульсування долинало аж сюди.
Комісар Єнсен трохи покрутився серед великих пак і складених сторчма сувоїв паперу. На очі йому трапився тільки блідий молодик у білому халаті, що злякано витріщився на нього, сховавши в кулаці запалену цигарку.
Врешті Єнсен залишив склад і поїхав нагору. Від першого поверху він уже мав товариство — чоловіка середніх років у сірому костюмі. Чоловік зайшов до тієї самої кабіни й піднявся разом з Єнсеном до десятого поверху, де треба було пересідати в інший ліфт. Чоловік не озивався й навіть не дивився в Єнсенів бік. Пересівши на десятому поверсі, Єнсен помітив, що чоловік у сірому костюмі вскочив у другу за ним кабіну.
На двадцятому поверсі Єнсен пересів у третій ліфт і за чотири хвилини був на самому верху. [34]
Він опинився у вузькому бетонованому коридорі без вікон і килимів. Коридор утворював рівний чотирикутник навколо сходів і ліфтових механізмів, а на зовнішніх стінах його біліли численні двері. Ліворуч біля кожних дверей висіла невеличка табличка з одним, двома, трьома або чотирма прізвищами. Коридор був освітлений холодним, блакитняво-білим світлом люмінісцентних ламп, прилаштованих на стелі.
Із табличок видно було, що Єнсен потрапив у відділ масових видань. Він спустився на п'ять поверхів нижче — перед ним і далі був відділ масових видань. У коридорах рідко траплялися люди, але за дверима чути було розмову й клацання друкарських машинок. На кожному поверсі висіла дошка оголошень, перевалено з повідомленнями та наказами видавничого керівництва. Були ще там дзиґарі, контрольні годинники для нічних охоронців і автоматичні вимикачі на стелі.
На двадцять четвертому поверсі розташувалися чотири різні редакції. Єнсен побачив назви журналів і згадав, що всі вони оформлені просто й містять у собі переважно оповідання з кольоровими ілюстраціями.
Єнсен неквапом спустився вниз. На кожному поверсі він долав чотири коридори — два довші й два коротші, що разом становили чотирикутник. Тут теж були такі самі білі двері та голі стіни. За винятком різних прізвищ на табличках коло дверей, усі сім горішніх поверхів були однако-віські. Скрізь було чисто, вилизано, око не мало до чого прискіпатись, усе аж сяяло. З-за дверей долинали голоси, телефонні дзвінки й подекуди — клацання друкарських машинок.
Єнсен спинився коло дошки оголошень і почав читати:
"Не висловлюйся зневажливо про видавництво чи про його журнали!
Заборонено чіпляти картини, малюнки тощо зовні на дверях! Почувай себе завжди представником видавництва. Навіть у позаслужбовий час! Пам'ятай, що як представникові видавництва тобі личить розважність, гідність і відповідальність за сво'і слова! Нехтуй необгрунтовану критику. "Втеча від дійсності" й "облудність" — тільки синоніми поезГі та уяви! Ніколи не забувай, що ти представник видавництва і свого журналу. Навіть у позаслужбовий час! "Найправдивіші" репортажі не завжди найкращі! "Правда" — це такий крам, що з ним сучасній журналістиці треба бути дуже обережною. Не думай, що всі Ті так люблять, як ти! [35]
Твій обов'язок — розважити нашого читача, живити його мрі'і. До твоїх обов'язків не належить вражати, розпалювати, тривожити читача, а також "відкривати йому очі" й виховувати його!"
На дошці висіли й інші інструкції приблизно такого самого змісту й такі на вигляд. Більшість їх були підписані керівниками відділів чи директорами видавництва і тільки деякі особисто видавцем. Комісар Єнсен перечитав їх геть усі, тоді рушив далі.